Доброго дня!

Незважаючи на те, що право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, є певний перелік осіб, котрі можуть отримати щорічну відпустку повної тривалості, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. В п.п. 2, ст. 10, ЗУ «Про відпустки» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=59+%E4%ED%B3%E2), зазначено, що одним з таких працівників є особа з інвалідністю. Основна щорічна відпустка для інвалідів III групи складає 26 календарних днів. Згідно п.6 ст. 25, ЗУ «Про відпустки» – інвалід 3 групи має право отримати відпустку за власний рахунок в обов’язковому порядку у розмірі 30 днів щорічно, але загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Виходячи з цього, особа може взяти лише одну відпустку в 30 денний строк за власний рахунок і одну щорічну відпустку у 26 денний строк.

Доброго дня! Одноразова грошова допомога виплачується у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Дане питання регулює постанова КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…» http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/975-2013-%D0%BF)

 У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності призначається одноразова грошова допомога, і виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

           довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Доброго дня! Направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування за наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання.

Порядок направлення на медико-соціальну експертну комісію регулюється Положенням «Про медико-соціальну експертизу», затвердженим Постановою КМУ № 1317 від 3.12.2009 року.  Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.            Військовослужбовців на МСЕК направляє ВЛК. Однак, заборони щодо самостійного звернення законодавство не містить.  

При зверненні до МСЕК військовослужбовця необхідно надати: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов'язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров'я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов'язаного з військової служби; 2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов'язаного до військової служби, що видана військово лікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо: застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів); ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів; застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

Доброго дня!

Адвокат має право на офіційний адвокатський запит отримати відповідну інформацію та копії документів, окрім інформації з обмеженим доступом і копій документів, у яких міститься така інформація. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 , інформація з обмеженим доступом є трьох видів: конфіденційна (до неї належить і медична інформація), таємна та службова.

Таким чином, адвокат має право витребувати медичну інформацію виключно про свого клієнта, з яким укладено договір про надання правової допомоги, що містить доручення про витребування конфіденційної інформації.

Доброго дня. Оскільки Ваш батько є спадкоємцем за заповітом, то він має право на обов’язкову частину спадщини. Цивільний кодекс зазначає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК України). (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5933#n5933 )

Потенційний спадкоємець (у нашому випадку сестра спадкодавця), може бути усунений від права на спадкування за законом, якщо буде доведено, що він умисно перешкоджав складанню заповіту, сприяв виникнення права на спадкування в них самих чи збільшення їхньої частки.

Такий спадкоємець визнається негідним спадкоємцем на розсуд суду. Іншими словами, навіть у випадку встановлення у судовому засіданні зазначених у ч. 5 обставин усунення особи від спадкування є виключною прерогативою суду. (http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk/79-gk/1591-1224.html )

Вищевикладені правила стосуються усіх без виключення спадкоємців, в тому числі й тих, що мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України).

Потрібно також зазначити, що ці особи усуваються лише від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями в тексті заповіту у спадкодавця зберігається.

Доброго дня!  Стаття 179 Кодексу Законів про працю та ст. 18 Закону "Про відпустки", передбачають, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надана надається матері, батьку, дідусю або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною. Відпустка може бути кимось використана повністю або частково - наприклад, навпіл батьком і матір'ю. Таким чином, батько дитини має право піті у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для цього, спочатку, мама дитини повинна подати заяву про переривання відпустки та поновлення на роботі. З копією Наказу про поновлення на роботі (влаштування на роботу) Мама дитини звертаєтесь в Управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Управління праці та соціального захисту населення припиняє виплату матері дитини соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку та надає про це довідку.

В свою чергу, Ваш чоловік подає заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(декретної відпустки) за місцем своєї роботи. До своєї заяви він додає копію Свідоцтва про народження дитини та копію наказу про переривання Вашої відпустки та поновлення Вас на роботі (Див. вище). На підстаі наданих документів Роботодавець зобов'язаний надати Вашому чоловікові відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, про що видається відповідний наказ.  Після цього, батько дитини звертається до управління праці та соціального захисту населення, куди надає: копію свідоцтва про народження дитини, копію Наказу підприємства про те, що матір дитини перервали відпустку і приступила до роботи, копію довідки з управління соціального захисту про те, що виплату соціальної допомоги матері дитини припинено, а також копію Наказу про надання батьку відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Доброго дня!

Статтею 19 ЗУ «Про відпустки» передбачено надання працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи, у т. ч. одинокій матері, додаткової соціальної відпустки тривалістю 10 календарних днів (к. д). (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/paran23#n23). Право на додаткову соціальну відпустку одинока мати має до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 151 КЗпП передбачено загальний порядок зняття догани. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення (догани) працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Днем накладення цього дисциплінарного стягнення вважається день видання наказу (розпорядження) про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page5)

Догана може бути знята достроково, керівником яке наклав дисциплінарне стягнення, наказом, де мотивується його рішення.

Доброго дня!

Місце проживання ніяк не впливає на реалізацію права на приватизацію землі. В той же час, згідно ч.7 ст.118 ЗК України http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 «Підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.»

                Отже, відсутність Генерального плану населеного пункту є законною підставою відмови у наданні з/д в межах норм безплатної приватизації.

Доброго дня! Якщо Ваш хлопець оформить опіку над матірью - це ніяк не впливатиме на його подальше працевлаштування. Оформлення ж постійного стороннього догляду унеможливлює працевлаштування.

Доброго дня! Ваше питання не носить консультаційний характер і не підпадає під умовний формат нашого сайту, однак постараюсь коротко відповісти. Безумовно, новий КПК 2012 року, порівняно з його попередником, був певною мірою революційним, оскільки не тільки проголошував, але декларував реальні спроби зрівняти права обвинувачення і захисту в кримінальному провадженні.  На жаль, на мою особисту думку, ці декларації не були належним чином реалізовані. Вивчаючи кодекс в очікуванні його вступу в законну силу, я бачив рамки, в які законотворець ставить слідство і обвинувачення. Для прикладу, щоб довести слідчому судді необхідність одержання дозволу на проведення обшуку, чи то винесення ухвали про взяття особи під варту, стороні обвинувачення потрібно довести, саме довести, перелік фактів та ризиків, без яких суддя не має права, саме не має права, задовільнити подання прокурора. Але на практиці особисто я зіткнувся з фактом, коли незважаючи на вимоги даного кодексу, суддя районного суду на житомирщині, протягом 1 години, надав слідчому податкової міліції дозволи (окремі ухвали) на проведення обшуків на 78 підприємствах Києва та Київської області. Питання навіть не в тому коли слідчий з прокурором встигли довести судді, як то передбачено ст.234 КПК України, що : 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.   Питання в тому, коли суддя протягом години міг просто прочитати ці клопотання і їх задовільнити, нарукувавши і оголосивши ухвали. Як наслідок, податківці житомирщини, почали проводити обшук в багатоофісному приміщенні, (до речі суддя не вказав в ухвалі номер офісу) де працювали десятки підприємств. На 6 годин був заблокований вхід та вихід.... Хочете значит чим закінчилось? Власник офісного будинку, для того щоб не тероризували його орендаторів передав податківцям ... Далі потрібно?  Аналогічна ситуація із взяттям під варту. Для того, що суддя виніс ухвалу про взяття під варту підозрюваного, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, сторона обваинувачення повинна довести наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.  Що фактично відбувається в судовому засіданні. Прокурор зачитає судді, що існують вищевказані ризики, при цьому, як правило, за дуже рідким виключенням, ніяк їх не обгрунтовує. А суддя, майже завжди йде на поводу у прокурора. На щастя, Апеляційний суд на ці речі дивиться трохи критичніше. Що ж, закон звісно став краще, а от його виконавці потребують фігурально кажучи міцного пенделя під зад. І ще декілька слів про останні новації, так звані зміни до кучі процесуальних норм і фактично новий ЦПК. На мою думку, зміни до КПК покращують права особи на захист, в той же час ЦПК погіршує можливість малозабезпечених людей захистити свої права в суді. Чому? Почитайте статтю 135 ЦПК. Повторюю, все що тут написано, - моя суб'єктивна думка.