Доброго дня!

Відповідно до ст. 15 КУпАП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.99 № 551-XІV (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14), за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків,   передбачених   Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або   громадський   порядок, можуть   бути   накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Отож, проаналізувавши вказані положення, Ви не можете притягатися до відповідальності за одне і те саме правопорушення двічі. Однак, на Вас можуть накласти дисциплінарне стягнення передбачене Дисциплінарним Статутом ЗСУ у разі порушення Вами військової дисципліни або громадського порядку, під час вчинення адміністративного правопорушення, що не передбачено ст. 124 КУпАП.

Доброго дня!

Відповідно до ст. 15 КУпАП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.99 № 551-XІV (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14), за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків,   передбачених   Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або   громадський   порядок, можуть   бути   накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Отож, проаналізувавши вказані положення, Ви не можете притягатися до відповідальності за одне і те саме правопорушення двічі. Однак, на Вас можуть накласти дисциплінарне стягнення передбачене Дисциплінарним Статутом ЗСУ у разі порушення Вами військової дисципліни або громадського порядку, під час вчинення адміністративного правопорушення, що не передбачено ст. 124 КУпАП.

Добрий день!

Виплату допомоги при народженні дитини передбачає Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-12) , відповідно до якого громадяни України, що у них виховуються і проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу.

Для призначення цієї допомоги до органу праці і соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, подаються такі документи: заява одного з батьків чи опікуна, що складається за встановленою формою; копія свідоцтва про народження дитини; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини, виданий органом РАЦС.

Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

            Отже, керуючись положеннями законодавства України, жінки, які постійно проживають( зареєстровані) на території України у разі народження дитини під час тимчасового перебування за межами України мають право звернутися до компетентних органів для призначення допомоги у зв’язку з народженням дитини.

Доброго дня!

За правилами ч. 1 ст. 360 ЦПК України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8627 інші учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

У відповідності до ст. 179 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі подати відповідь на відзив протягом строку, встановленого судом.

Отож, у відповідності до законодавства, Ви можете подати відповідь на відзив на апеляційну скаргу протягом строку встановленого судом.

Доброго дня! Стаття 67 КК України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 визначає обставини, які при призначенні покарання за вчинення злочину є такими, що його обтяжують. Серед них, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Згідно ст.32 КК України - "1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. 2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. 3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. 4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято."  Згідно ст.34 КК України "Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин." Тобто, якщо особа, яка має непогашену судимість за вчинення злочину вчиняє новий злочин - це є рецидивом і відповідно обтяжуючою обставиною.

Доброго дня! Строки позовної давності визначені ЦК України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 , статтями 257, 258.   Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);  2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.  У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;   3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);  4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);  5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);  6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);  7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу);  8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Таким чином, строк позовної давності у позовах про відшкодування моральної шкоди становить 3 роки. В той же час, зверніть увану на ст. 268 ЦКУ. Вона встановлю перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;  2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;  3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";  7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

Якщо позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди пов'язані з вищевизначеними позовними вимогами, на них також не будуть діяти строки позовної давності.

Доброго дня! Підняте Вами питання регулюється ст.10-1 ч.3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 "За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів." Тобто основна відпустка ділиться тільки на 2 частини. Якщо військовослужбовець має право на додаткову відпустку, - вона може бути надано в інший час, але не підлягає поділу.

Доброго дня! На даний час "Прописка за довірою" ще знаходиться на стані прожектів. Реально діють наступні правила: Згідно пункту 18 «Правил реєстрації місця проживання» для отримання прописки необхідно подати наступний пакет документів:

• заяву про реєстрацію місця проживання
• квитанцію про сплату адміністративного збору
• військовий квиток або приписне свідоцтво (для прописки військовозобов’язаних і призовників — громадян, які підлягають взяттю на військовий облік в РВК або перебувають на військовому обліку)
• заяву про зняття з реєстрації місця проживання (у разі здійснення прописки одночасно з випискою за попередньою адресою)
• документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне або тимчасове проживання іноземця в Україні; дозвіл на проживання, посвідчення біженця тощо)
• документи, що підтверджують право особи на проживання в квартирі, будинку. Таким підтвердженням можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі, якщо підтверджуючих документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька — за згодою усіх власників)     
• Тепер щодо штрафів: В Кодексі України про адміністративні право порушення https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 існує Стаття 197 "Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання", яка передбачає "Проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -  тягнуть за собою попередження.  Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, -  тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ - 17 грн.)

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12) у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

Отож, враховуючи вищезазначені положення, слід зазначити, що законодавчо встановлено обов’язок продавця здійснювати доставку для задоволення вимог покупця лише великогабаритних товарів та товарів вагою понад 5 кг. У інших випадках вказане питання регулюється Вашою домовленістю з продавцем.

Доброго дня! Приватизовувати земельну ділянку можна в наступних випадках:

• земельна ділянка знаходиться в користуванні громадян
• на земельній ділянці розташований будинок, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку
• при реалізації права на безвідплатне отримання земельної ділянки в межах норм, встановлених ст.121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право безоплатно отримати земельну ділянку із земель державної / комунальної власності в наступних розмірах:

1. для ведення фермерського господарства - у розмірі земельної частки (паю), встановленої  для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території місцевої ради, де знаходиться це фермерське господарство.
2. для ведення особистого селянського господарства - до 2,0 га;
3. для ведення садівництва - до 0,12 га;
4. для будівництва і обслуговування житлового будинку, госп. будівель і споруд в селах - до 0,25 га, в селищах - до 0,15 га, в містах - до 0,10 га;
5. для індивідуального дачного будівництва - до 0,10 га;
6. для будівництва індивідуальних гаражів - до 0,01 га.

В межах вказаних норм можна отримати земельну ділянку один раз за кожним з видів цільового призначення. У тому випадку, якщо Ви вже скористалися правом безкоштовної приватизації, або земельна ділянка іншого цільового призначення - її необхідно викупляти. Рішення про приватизацію (викуп) орендованої Вами земельної ділянки може прийняти відповідна місцева рада, до якої Вам потрібно звернутися з відповідною заявою.