Так

Доброго дня!

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6462) представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Ч.6 ст.19 ЦПК передбачає, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні - 192000 гривень).

Частина 1 ст. 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: 1) малозначні справи; і 2) справи, що виникають з трудових відносин, а згідно ч. 2 цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст. 274 ЦПК України суду надано повноваження для того, щоб вирішити, чи розглядати справу в порядку спрощеного провадження, адже встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

            Отже, враховуючи вищезазначені положення, при розгляді справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Суду надано повноваження для того, щоб вирішити питання в порядку спрощеного чи загального провадження буде проводитися розгляд справи.

Доброго дня!

Вказане Вами питання регулюється книгою 3 «Право власності та інші речові права», книгою 6 «Спадкове право» Цивільного кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru), ППВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08) Житловим Кодексом України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/stru#Stru).

Виходячи з Вашого запитання, неможливо надати конкретну змістовну відповідь, оскільки незрозуміло, чи є спадкоємці у померлої власниці вказаного будинку, чи проживала вона разом з вами в будинку та ви жили однією сім?єю, чи складала власниця будинку заповіт, на якій підставі Ви проживали у вказаному будинку після її смерті.

Відповідно до ст.1241 ЦК України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5901)  у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

               Згідно з п. 21 ППВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які 

проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до 

часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), 

судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК 

( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно 

проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та 

обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на 

момент відкриття спадщини і його   необхідно   обчислювати   з 

урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією 

сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

У разі, якщо не було складено заповіт, та Ви проживали з власницею будинку як сім?я не менш 5 років то у такому випадку Ви може бути спадкоємцями четвертої черги.

Тому, рекомендую звернутись до нотаріуса, яким відкрито спадщину і заявити себе як спадкоємця.

Врахуйте, що Вами було пропущено строк прийняття спадщини, який складає шість місяців (ст.1270 ЦК України). Тому Вам подібно буде звернутися до суду з позовом щодо визнання поважною причину пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доброго дня!

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5532 ) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду від 27.03.92 №6 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92)  не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки й перебуває в трудових відносинах з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно з роз’ясненнями п.5 зазначеної вище постанови під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст.1172 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває в трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Тобто, виходячи з вищевказаних положень, у Вашому випадку потрібно звертатися з позовом про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки до відповідного підрозділу МОЗу, у якого вказана карета швидкої перебуває на балансі.

Доброго дня!

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

   Отож, зазначене Вами питання регламентовано у ст. 122 Земельного Кодексу України та передбачає, що земельні ділянки комунальної власності, які належать територіальній громаді передаються у власність або у користування сільськими, селищними, міськими радами відповідних територіальних громад.

Доброго дня! З тексту Вашого питання можна зробити висновок, що Ваш сусід фактично самовільно захоплює земельну ділянку. Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень).  Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн) або арешту на строк до шести місяців. Слід зазначити, що шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Враховуючи, що захоплена земельна ділянка має невеликий розмір, то складу кримінального правопорушення тут не буде. Однак, всірівно рекомендую звернутися до територіального відділення Поліції із заявою про самовільне захоплення сусідом земельної ділянки. Це не вирішить Вашої проблеми, однак буде одним з кроків, які Вам потрібно буде пройти. Скоріш за все, Ваш сусід спробує приватизувати вказану землю і звернеться до відповідного територіальної ради. Рекомендую не гаючи часу також подавати заяви з метою не допушення приватизації, мотивуючи своє звернення фактом самовільного захоплення і те, що можливою приватизацією буде спричинено шкоду інтересам інших осіб.  Ще стосується будівництва біля Вашої межі:  Згідно ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 м. Крім цього, власник будівлі має забезпечити необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Відстань до літньої вбиральні та душу також регламентовано — не ближче, ніж в 15 метрах від житлового будинку і літньої кухні, і не менш ніж за 20 м від питного колодязя. Також, за будівельними нормами допускається відстань на ділянці від житлового будинку до огорожі не менше 3 м. Якщо огорожу виходить на проїжджу частину, то відстань від житла до огорожі повинна бути не менше 5 м. Між сусідніми будинками правилами встановлено відстань від 6м до 15 м. Такий розкид в метрах пов’язаний насамперед з матеріалами з якого виготовлені обидва будинки та інші споруди, з дотриманням законодавства місцевого самоврядування та протипожежних норм. Закон визначає кілька ступенів горючості будівель. 1) Будинок побудований з негорючих матеріалів (цегла, бетон, камінь). Відстань може бути мінімальним 6 м. до такої ж будови. 2) Будівля побудована з використанням дерев’яних конструкцій. Покрито не горючим матеріалом. В 8 метрах від будинків того ж типу. 3) Дерев’яні споруди. Навіть, оброблені спеціальними протипожежними розчинами, повинні бути розташовані на 15 м. Відстань до огорожі, що розділяє сусідню ділянку, правилами встановлено не менше трьох метрів. Відстань може бути зменшена за взаємною згодою сусідів. Але може не мати вирішального значення, якщо не витримані норми відстані між будинками, побудованими з відповідних матеріалів.  Недодержання вказаних норм є підставою для подання скарг у контроюючі органи та звернення з позовом до суду.

Доброго дня! У Вашому випадку законодавчим підгрунттям орендних відносин являються ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-12 та ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Глава 58. В законі відсутня пряма заборона для укладення одного договору оренди на 2 однорідних об'єкти, в якому сторонами виступають тіж самі особи. Тут питання до представництва ФДМ і їхньої позиції в даному питанні.  Як на мене, більш доцільно укладати окремий договір на кожен окремий об'єкт нерухомості.

Доброго дня! Підняте Вами питання регулюється ст.141 ЦПК України "Розподіл судових витрат між сторонами"  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15. Згідно вказаної статті " Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  2. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. " Тому, скоріш за все, позов Вашого колишнього чоловіка був задоволений частково і на Вас було судом покладено сплату 50% судових витрат, що вбачається законним.

Доброго дня! Згідно статті 23 ЦК України "Відшкодування моральної шкоди" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15  1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  2. Моральна шкода полягає:  1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;  3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.  3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  Однак, при прийнятті рішення про відшкодуванні моральної школши, судя як правило керуються не обсягами моральних та інших страждань, розміром коштів витрачених на відновлення та лікування. Тому, Вам насамперед потрібно довести, що Ваші витрати пов'язані з діями порушника Ваших прав (довідка від лікаря про консультацію й діагноз, виписка с медичної картки що пролежав в лікарні й лікував нервовий зрив, тощо) та підтвердити їх, бажано в документальний спосіб - надати суду чеки и т.і.   

Доброго дня! Звісно розповсюджується.