Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 40 КУпАП (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n203 ) якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Необхідно мати на увазі, що накладення на правопорушника обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду є правом, а не обов'язком вказаних вище органів (посадових осіб). Це право використовується ними з урахуванням всіх обставин справи. У разі незгоди з розглядом питання про відшкодування шкоди в адміністративному порядку або орган (посадова особа) при накладенні адміністративного стягнення одночасно не вирішить питання про відшкодування шкоди, то позов про відшкодування матеріальної шкоди може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Для цього Вам потрібно звернутися до суду з позовом до винної особи.

Доброго дня!

Згідно з ч.3 ст. 172 СКУ Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Вілповідно до ст. 202 Сімейного Кодексу України (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n742) повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст. 203 Сімейного Кодексу України  Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Стаття 205 СКУ зазначає, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Також відповідно до ст. 206 СКУ  у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Тобто, у такому випадку можуть бути стягнуті судом кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування. Такий позов може бути поданий Вашою тіткою, або її представником згідно з ст.58ЦПК

Для підготовки тексту рекомендую звернутися до юриста. Також даний позов Ви можете замовити дистанційно у нашому офісі.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст.128 Сімейного Кодексу України (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n616) позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Законодавчо закріплено поняття «неповнолітніх батьків» у ст.156 СК України, це особи, які досягли 14-річного віку та яким враховуючи положення ст.35 ЦКУ (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print) може надаватися повна цивільна дієздатність. Проте, на сьогоднішній день законодавством не врегульовано статус батьків, які не досягли 14 років.

У такому разі слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6467) права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Тому враховуючи положення ст.175 ЦПК позовна заява може бути подана до суду особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, Ви можете звернутися до суду, як законний представник.

Доброго дня!

Згідно з ч.1 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n258) поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

Тільки за наявності однієї із вказаних підстав працівники поліції можуть здійснювати перевірку документів у особи. Працівники військкомату не наділені правом перевіряти документи особи.

Відповідно до п.64. «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF#o384) , оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів і повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності. Отже, право вручати повістки мають лише ці органи, установи і організації.

Законом чітко не визначається місце вручення повістки, тому вручення її особі на вулиці також може бути правомірним, якщо: повістка вручається уповноваженою на те особою, яка може підтвердити надані їй повноваження відповідним документом; повістка є заздалегідь виписаною військовим комісаріатом і містить всі необхідні реквізити; особа, якій вручається повістка, є призовником відповідно до наказу районного військового комісара, який також потрібно пред’являти при врученні повістки. Лише за таких умов вручення повістки є правомірним незалежно від місця її вручення.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст. 14 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n613 До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання.

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Отже, при складанні Вам потрібно включити в список всіх юнаків за місцем їх проживання.

Доброго дня!

Виходячи з Вашого питання не можна зрозуміти, відстрочку від якої саме військової служби Ви маєте на увазі. Положення законодавства закріплюють певні види військової служби у ч.6 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n613)

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.18 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» у зв’язку з закінченням вищого навчального закладу присвоєно військове звання офіцерського складу Ви звільнені від проходження строкової служби. Тому Вас не може бути призвано до проходження строкової служби.

Однак, Вас може бути призвано у разі мобілізації, проте на сьогоднішній день в Україні не оголошено мобілізацію відповідно до порядку встановленого ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/page )

Згідно з п.10.1 розд. Х Наказу Міністерства оборони Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09#n798 ) Вас може бути призвано на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Відстрочка у такому випадку враховуючи п.10.4 надається на підставі положень ст.17 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу». Проте, положення цієї статті не передбачають відстрочку особам з зазначеними обставинами у питанні.

Відповідно до законодавства, Вас також може бути призвано на навчальні збори військовозобов’язаних, як зазначено у ст.29 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».   У ст. 30 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» передбачені підстави для звільнення від проходження військових зборів.

Відповідно до п. 3 «Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов’язаного» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1511-17)  тимчасове посвідчення видається військовозобов’язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов’язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров’я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі. Також тимчасове посвідчення видається військовозобов’язаним-жінкам.

Доброго дня!

Відповідно до п.5 підрозділу 1 розд. ХХ Податкового Кодексу України (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8012) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп.169.1.1 ст.169 ПК соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Це становить 881грн.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Держбюджет» у 2018 році прожитковий http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19) мінімум на одну особу працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, враховуючи вищевказані положення, якщо норми законів містять посилання на нмдг, то використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства, для розмір встановлюється на рівні соціальної пільги.

Доброго дня!

Раджу перевірити який саме номер будинку вказано у договорі купівлі-продажу на підставі якого будинок придбано та державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі якщо у Ваших правовстановлюючих документах на будинок та у Реєстрі вказано номер будинку 19-а необхідно звернутися до територіального підрозділу газової служби з заявою для коригування відомостей про номер Вашого будинку.

При цьому, неправильність номеру будинку у техдокументації на проведення газу не стане перешкодою для здійснення продажу будинку.

Доброго дня!

Відповідно до пп.5 п.9 «Положенняпро порядок призначення житлових субсидій» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#n312 у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.

Пп.6 п.9 «Положенняпро порядок призначення житлових субсидій» передбачає, що за рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому цього пункту.

            Проте, відповідно до абз.10 п.7 «Положенняпро порядок призначення житлових субсидій» житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім’ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

            Тобто, враховуючи вищезазначені положення, комісією не може бути призначено житлову субсидію у разі, якщо Ваш син перебуває сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії та має доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 вказаного Положення.

Доброго дня!

Якщо прописані (зареєстровані) в будинку особи відмовляються виписуватися добровільно, у такому разі питання вирішується у судовому порядку. Слід зазначити, що для позитивного рішення суду потрібні вагомі підстави:

• неправомірна поведінка мешканця, згідно зі ст. 116 ЖК УРСР
  
• тривала відсутність мешканця в місці прописки ст.71, 72 , ЖК УРСР (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/print)
  
• відсутність законних підстав для проживання в даному будинку (підставою для виписання можна віднести випадок з колишнім власником житла та членами його сім'ї, що не бажають «виписуватися» з колишньої власності. У даному випадку з втратою права власності на житло колишній власник втрачає і право користування ним відповідно до положень ЦК).
  
• смерть або факт про зникнення безвісти ст.ст.46, 43 ЦК (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru) .