Доброго дня!

У розділах IV-V ЗУ «Про Національну поліцію» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 визначено перелік повноважень поліції. У переліку відсутні повноваження, пов’язані з сприянням врученню військкоматам повісток громадянам.

Пункт 64 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF повідомляє, що оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці відбувається за наказами районних військових комісарів і повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності. У необхідних випадках повістки можуть вручатися громадянам безпосередньо за місцем їх проживання.

Отож, законодавством визначено вичерпний перелік органів, уповноважених на вручення повісток громадянам, серед яких поліції немає.

Доброго дня! Рекомендую укласти детальних договір з визначенням прав і зобов’язань. У юристів є приказка, - «Гарний договір – надійні друзі». Вам необхідно зафіксувати стан житлового приміщення на момент укладення договору (наприклад, на фото), щоб у випадку висунення до Вас подібної претензії, Ви мали докази того, що ніяких збитків покупцям не нанесли і умов договору не порушували. Як варіант, це можна прописати в «інших» умовах договору, або сформувати до нього додатки, де буде зафіксований стан житлового приміщення на момент підписання договору. В іншому випадку (за наявності шкоди), покупці можуть вимагати від Вас або усунення завданої шкоди, або розірвання договору.

Доброго дня!

У п. 3.6 Стандартів Акредитації закладів охорони здоров?я http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0680-11 зазначено, що проведення керівником структурного підрозділу щоденних оперативних нарад фіксується в протоколах.

В Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №096/о http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0232-16 вказано, що у вкладиші № 4 до форми № 096/о «Щоденник медичного нагляду за вагітною» зазначається щодня стан до виписки, у разі необхідності вказуються результати консиліуму лікарів споріднених спеціальностей.

У п.3.5.1.3. Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів згадується, у разі складного перебігу хвороби та у важких випадках адміністрація відділення скликає консиліум лікарів, який очолює заступник головного лікаря (начмед). Відповідальність за виконання рішення консиліума несе лікар, який здійснює лікування

хворого.      Лікар, який здійснює лікування хворого, заносить рішення консиліума   до   медичної   карти і в подальшому виконує усі рекомендації щодо діагностики і лікування пацієнта.

Згідно з п. 4.8 наказу МОЗ України «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні» від 29.12.2003 р. http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=3211 , тяжкий стан хворої потребує негайного скликання консиліуму лікарів. Для визначення тактики ведення тяжкої хворої заступником головного лікаря з лікувальної роботи за поданням завіду­вача відділення призначається консиліум за участю лікарів-консультантів суміжних спеціальностей, лікарів відділення, керівника клініки та співробітників клінічного підрозділу (у клінічному закладі) — не меншу 3 осіб. Протокол і висновок консиліуму фіксуються в медичній карті стаціонарного хворого, затверджуються підписами всіх учасників консиліуму.

З викладеного випливає, що основним способом фіксації рішення лікарського консиліуму є медична карта хворого. Прямої вказівки в українському законодавстві на обов?язкове ведення протоколу проведених консиліумів немає (обов?язково в протоколі фіксуються лише наради).

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про Державну спеціальна службу транспорту» http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1449-15, Державна   спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони
України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.

У ст. 9 ЗУ «Про Державну спеціальна службу транспорту» визначено, що Міністерство оборони України координує діяльність цієї служби.

Доброго дня!

Питання співвідношення реєстрації місця проживання (перебування) та постановки на військовий облік ??регламентуються наступними положеннями:

- призовник і військовозобов'язаний в разі зміни місця проживання (перебування) зобов'язані особисто в 7 денний термін повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку (п.10, ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок и військову службу» http://zakon.rada.gov.ua/go/2232-12 ) .

Відповідальність за порушення вищевказаного зобов'язання передбачена в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1493126871845532
порушення військовозобов'язаними законодавства про військову службу - ст.210 КУпАП – тягне накладення штрафу від 5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00-119,00грн);

Доброго дня!

Згідно Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF п.18 передбачено перелік документів, які особа подає для реєстрації місця проживання. Даний перелік є вичерпним, і в ньому не передбачено документів про проходження медкомісії в військкоматі.

У Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF у п. 58 передбачено:

Органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб:

здійснюють реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання призовників і військовозобов’язаних лише в разі наявності в їх військово-облікових документах позначок районних (міських) військових комісаріатів про зняття з військового обліку або перебування на військовому обліку за місцем проживання; надсилають щомісяця до 5 числа до районних (міських) військових комісаріатів повідомлення про реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання призовників і військовозобов’язаних.

Отож, відповідно до порядку реєстрації осіб та зміни місця реєстрації, фактично військкомати ставлять до відома про зміну цього місця. Зобов’язувати проходити військовий облік в заміну на надання цієї довідки - є неправомірним.

Доброго дня!

Відповідно до ст. 6 Закону, пп. 9.18 Правил для реєстрації місця проживання http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF необхідно подати:

7) документ, що підтверджує повноваження особи як представника та документ, що посвідчує особу такого представника.

З викладеного випливає, що Ви маєте право перереєструвати свого чоловіка від його імені на підставі довіреності.

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника;

Відповідно до ст. 6 Закону, пп. 9.18 Правил для реєстрації місця проживання необхідно подати:

5) військовий квиток або посвідчення про приписку;

Дане положення розповсюджується лише на громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку.

Оскільки Ваш чоловік вже не перебуває на військовому обліку, звернення до військкомату не є обов’язковим.

Так як закон не має зворотної сили, Вашого чоловіка не можуть примусити відновитися на військовому обліку.

Доброго дня!

У даній ситуації вирішальним є факт укладення між вами та буровиками договору про надання послуги. Якщо Ви його укладали, то варто ознайомитися з частиною договору «відповідальність».

У разі відсутності між вами укладеного договору, ніяких обґрунтованих вимог перед працівниками Ви висунути не зможете, оскільки сторонами не було обговорено ні обов’язків, ні відповідальності за неякісне здійснення цієї діяльності.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про відпустки»( http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/paran258#n258) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник може втратити право на відпустки, не використані за минулі роки. Немає також заборони надавати у майбутньому щорічну відпустку, невикористану в поточному році. Це означає, що відпустки, не використані у минулих роках, не «пропадають». Тому, якщо через певні причини працівник не скористався своїм правом на щорічні відпустки у кількох попередніх роках (два, три чи більше років), він має право використати всі дні цих відпусток. На це вказує і Мiністерство працi та соціальної політики України в листі «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки» вiд 22 лютого 2008 р. № 33/13/116-08.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.39 Основ законодавства України про охорону здоров'я (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/page) пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Згідно з ч.4 ст.39 Основ законодавства України про охорону здоров'я якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

Отже, медичні працівники повинні надавати інформацію про стан здоров?я та ознайомлення з відповідними документами пацієнта за винятком випадків передбачених законодавством

Доброго дня!

Відповідно до ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто, відповідно до законодавства, додаткова угода складається орендарем не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди, після узгоджується з орендодавцем. У законодавстві не передбачено з якого терміну може складатися та узгоджуватися додаткова угода. Однак, жодна угода не може бути укладена примусово!

   Доброго дня! Відповідно до п. 2.3 Інструкції з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0820-00) при   маніпуляціях,   які   супроводжуються   порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, при   розтині   трупів, проведенні   лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни, прибиранні і т. ін. медичні працівники та технічний персонал   користуються   засобами   індивідуального   захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби   -   захисним   екраном,   непромокальними   фартухами,нарукавниками, окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри   та слизових оболонок працівника з кров'ю, тканинами,біологічними рідинами пацієнтів. Враховуючи вищевикладене положення, індивідуальними засобами захисту медичних працівників від ВІЛ є хірургічні халати, гумові рукавички, маски, а в разі потреби   -   захисні   екрани,   непромокальні   фартухи ,нарукавники, окуляри.

Доброго дня!

Згідно з п.1 ст. 80 СК України (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14) аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник одержував за час,  протягом якого не проводилось їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розмірі, заборгованість визначається із заробітку(доходу), який він одержує.

 Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Якщо ж це непрацюючий боржник, тобто на даний час порядок нарахування заборгованості по сплаті аліментів залишився незмінний, заборгованість для такого боржника нараховується виходячи із середньомісячної заробітної плати по даній місцевості, але в той же час має бути не меншою 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відомості про середній розмір заробітної плати державний виконавець може отримати шляхом направлення запиту до органів статистики.

Тобто, дії ДВС є правомірними.

Доброго дня!

               Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93) у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису   в   графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то 

недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

                У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу   у   разі   незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або   зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання   причини   звільнення   пишеться:   "Запис за N   таким-то  є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

               У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

               При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

               Виправний запис повинен буде зробити той роботодавець, яким внесено до трудової книжки працівника неправильний запис відповідно до. п. 2.6 Інструкції № 58. Тому якщо на момент виявлення неправильного запису працівник уже працює в нового роботодавця, такий виправний запис може бути внесено до трудової книжки працівника тільки після його звільнення від цього роботодавця, коли книжка опиниться на руках у працівника

Доброго дня!

Відповідно до ч.8 ст.15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» ( http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12) після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:

призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці;

у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;

призовники, які змінили місце проживання, зобов'язані в семиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік;

керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.

При цьому, надіслання повістки рекомендованим листом законом не заборонено. В той же час, при такому врученні буде відсутній підпис особи на корінці повістки.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ «Про об'єднання співвласників                багатоквартирного будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14/parao210#o210 ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових   приміщень   багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Зідно з ч.8 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/print1509614955559569) керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.

Отже, відповідно до законодавства,до повноважень ОСББ входить сповіщення про виклик до військкомату.

Я вже виклав свою позицію з приводу Вашого питання. Вона співпадає з позицією ПФУ. Однак, нічого в життя не є безспірним, - тому в разі впевненості у своїй правоті, рекомендую звертатися до суду.

Доброго дня! Якщо Ваш син пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військовох служби, дії РВК виглядают законними. 

Доброго дня! Згідно ст.36 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/page3 1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: .... Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;"   Таким чином, якщо Ви не являєтесь дитиною-сиротою, рішення відділення ПФУ є законним.

Доброго дня! Військовий квиток для розлучення не потрібен. Якщо при розлученні Ви на досягли порозуміння в щодо розділу майна, раджу негайно робити це в судовому порядку. Але виходьте з того, що все набуте під час шлюбу, крім подарунків та приватизованого майна, вважається належним подружжю на праві спільної сумісної власності. При цьому, обом належать не лише права, а й обов'язки майнового характеру, кредитні зобов'язання, тощо.

Доброго дня! Згідно з 13 статтею закону «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні » обмеження щодо реалізації права вільного вибору діють в певних випадках і для пеаних категорій громадян: Вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територіях. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 14-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України. Іншим фізичним особам держоргани не мають права відмовляти в реєстрації місця проживання. Проведення процедури також неможливе в разі подачі неповного пакету паперів. Згідно з правилами в органи реєстрації необхідно надати: письмову заяву; документ для внесення даних про реєстрацію; квитанцію про сплачений адміністративний збір; документ, що підтверджує право проживати в квартирі, спеціалізованій установі або у військовій частині (договір купівлі-продажу, ордер, договір оренди, довідка про зарахування на облік до спецустанови, довідка про проходження військової служби тощо); військовий квиток; згоду власника квартири (якщо реєструєтеся на чужій житловій площі без договору оренди); згоду батьків (при реєстрації дитини, віком до 14 років). При цьому, враховуючи, що раєстрація відбувається саме за "місцем проживання", тобто особа повинна там реально проживати, органи місцевого самоврядування на які покладено функцію реєстрації, можуть відмовити в реєстрації в разі невідповідповідності кількості зареєстрованих осіб площі місця проживання, тим більше якщо внаслідок цього будуть порушені житлові права дітей.

Доброго дня!

               У Вашому випадку, Ви можете оформити постійний догляд за особою яка його потребує та отримувати компенсацію передбачену законодавством за надання соціальних послуг. Для отримання компенсації відповідно до «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF )

потрібно надати до структурного підрозділу з питань соціального захисту фізичною особою, яка надає соціальні послуги:

• заява про згоду надавати соціальні послуги;

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

• висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги; копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки - письмове   повідомлення   особи   із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;

• заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних")

Доброго дня!

Відповідно до ч. 8 ст. 17 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» ( http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12) відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:

у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;

у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти;

у середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання;

в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.

Тобто, відстрочка надається особам,які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою, а тому під час навчання Вам буде надаватися відстрочка від строкової служби на період навчання.

Доброго дня! Вказані п'ять років потрібно рахувати від дати висновку ВЛК про непридатність до військової служби.

Доброго дня! Відповідно до п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page, пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Тобто, враховуючи те, що Ви не проживаєте разом з чоловіком, Ви не можете користуватись цими пільгами.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17) особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Згідно з ч.6 ст. 135 КПК України повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

Доброго дня!

                Відповідно до ч.3 ст.13 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1972-12)   відомості   про   результати   тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є   конфіденційними та становлять  лікарську таємницю. Медичні працівники зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам. 

               Відповідно п.2 ч.1 ст.11 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» Люди, які живуть з ВІЛ, зобов'язані повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення  факту інфікування, про можливість їх зараження.

            Отже, відповідно до законодавства особа, яка живе з Віл може не розголошувати цю інформацію окрім випадків передбачених законодавством.

Доброго дня! Потрібно визначитись на якій саме підставі Ваш чоловік отримав будинок. Тобто, чи був це договір купівлі-продажу де чоловік був стороною (покупцем) чи, батько його подарував. Адже відповідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page,  особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Тобто, якщо виявиться, що будинок був куплений батьком вашого чоловіка і потім переданий йому за договором дарування, то будинок вважатиметься його особистою приватною власністю, на яку ви права не маєте.

Якщо цей будинок ваш чоловік придбав за договором купівлі-продажу, то він вважається спільно нажитим майном і відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 

В той же час, якщо в ході судового спору чоловік доведе, що всі гроші для купівлі ним будинку надав його батько – суд може визнати його єдиним власником.

Згідно ст. 69 і ст.70 СКУ кожен з подружжя маєте законне право на поділ цього майна та виділення своєї частки в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Можна розділити майно за взаємною згодою, або звернутися до суду.

Тобто, якщо виявиться, що будинок таки є спільної сумісної власності, Ви можете подавати зустрічний позов до суду про його поділ.

Доброго дня!

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Згідно з ч.1 ст. 29 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. 

Виходячи з вищевикладених норм, Вас можуть викликати для проходження медичного огляду та військових зборів, оскільки Ви є військовозобов’язаним. На збори можуть призвати якщо ВЛК визнає придатним до військової служби. Описані Вами вимоги є законними.  

Доброго дня!

Відповідно до Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов’язаного затвердженого Наказом МОУ від 21.11.2017  № 610 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1511-17) тимчасове посвідчення військовозобов’язаного є документом, що посвідчує особу військовозобов’язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов’язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов’язку.

Протягом якого терміну військкомат повинен видавати тимчасові посвідчення законодавством не регламентовано.

Доброго дня! Відповідно до п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/page, пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Тобто, враховуючи те, що Ви не проживаєте разом з чоловіком, Ви не можете користуватись цими пільгами.

               Доброго дня! Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного Кодексу України http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 спільно нажите майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 69 і ст.70 СКУ кожен з подружжя маєте законне право на поділ цього майна та виділення своєї частки в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Можна розділити майно за взаємною згодою, або звернутися до суду.

Частина 2 і 3 статті 70 СКУ зазначає, що суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, або якщо розмір аліментів, які одержує той з ким проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Однак, на Ваше питання чіткої відповіді надати не можна, адже Ви не вказали хто є власником будинку, хто є власником землі на якому знаходиться будинок, чи був він побудований, реконструйований за час перебування в шлюбі. Без цих відомостей не можна визначити чи є цей будинок Вашим з чоловіком спільно нажитим майном і чи підлягає він розподілу.

Доброго дня! Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС) Отже, Податковим кодексом передбачено звільнення від оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції.

Доброго дня!

Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15) позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Отже, якщо Ваша донька неповнолітня, Ви можете подати позов в Ірпені попередньо зареєструвавши своє місце проживання (перебування).

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЗУ «Про прокуратуру» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18) прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.

Згідно зі ст. 28 ЗУ «Про прокуратуру» добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п’ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

Порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури визначається у ст.29 ЗУ «Про прокуратуру».

Таким чином, випускнику юридичного ВНЗ, для працевлаштування в органи прокуратури потрібно спочатку відпрацювати не менше 2-х років в галузі права.

Доброго дня!

У ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80) у разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.13 Ст. 10¹ ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12) дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця.

Отже, відповідно до законодавством передбачена можливість надання відпустки працівнику до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, однак пропорційно відпрацьованому часу.

Посилання на дане рішення МО та будь-яких інших органів, у справах не пов'язаних з конкретним трудовим спором, що був врегульований даним рішенням, є незаконним. Згідно чинного законодавства, дане рішення ВСУ не створює правових наслідків, крім як для даного конкретного врегульованого  спору.  До речі, саме рішення ВСУ на мою думку є нелогічним і необгрунтованим. На превеликий жаль, вочевидь, формування ВСУ  відбулось не за професійним принципом.

Доброго дня!

               Відповідно до ст. 18 ЗУ  Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" 

(http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/155/98-%D0%B2%D1%80) забороняється відмова у прийнятті до лікувальних
закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близьких на цій підстав

               Згідно зі ст. 25 ЗУ  Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" зараження вірусом імунодефіциту людини медичних і 

фармацевтичних   працівників   при   виконанні   ними професійних 

обов'язків належить до професійних захворювань.

               Відповідно до ст.31 ЗУ  Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення"   Відмова особі у реалізації її права на проведення 

медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту 

людини, проведення такого огляду без попередньої згоди особи, яка 

обстежується, неналежне виконання медичними та фармацевтичними 

працівниками   або   працівниками інших сфер своїх професійних 

обов'язків, що призвело до зараження іншої особи (або кількох 

осіб) вірусом імунодефіциту людини, відмова в поданні медичної 

допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД, а також розголошення 

відомостей про проведення медичного огляду та його результати 

медичними працівниками та працівниками органів, зазначених у 

частині   другій   статті 8, тягне за собою відповідальність, 

встановлену законом України. 

               Отже, законодавством встановлено відповідальність у разі відмови медичним працівником у наданні медичної допомоги хворому на СНІД. 

               Таким чином, нормативні документи, що перебувають у відкритому доступі, не містять будь-яких обмежень. Однак, враховуючи специфіку питання, я не виключаю наявність певних регуляторних інструкції по лінії МОЗ, які такі обмеження містять, однак при цьому не публікуються для загалу.

Доброго дня!

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальні послуги» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/966-15) фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою КМУ №558 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF) компенсація призначається і виплачується з дня подання документів фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує.

Відповідно до п. 5 вищезазначеної постанови Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги.

Відповідно до п. 10 «Положення про порядок призначення житлових субсидій» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF) для розрахунку житлової субсидії враховуються доходи членів домогосподарства, членів сім’ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пункті 9 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.

Під час призначення житлової субсидії враховуються такі доходи:

заробітна плата після сплати податку на доходи фізичних осіб; пенсія; стипендія; соціальні виплати, які призначаються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; інші доходи.

Тобто, відповідно до законодавства, такі виплати будуть враховуватися, як Ваш дохід під час призначення житлової субсидії.

У Вашому випадку, рекомендую звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у Вашій місцевості для оформлення та отримання відповідної грошової компенсації, передбаченої законодавством.

Доброго дня!

Відповідно до ст. 47 КЗпП (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08) обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для захисту своїх порушених прав Ви можете звертатися до Інспекції з питань праці у Вашій місцевості для проведення перевірки суб’єкта господарювання з питань додержання законодавства про працю, також можете звертатися з позовом до суду, та з заявою до правоохоронних органів. З приводу погроз, якщо Ви ні в чому не винні, то погрози залишаться виключно погрозами.

Доброго дня! Уважно ознайомившись з вказаним рішенням Верховного суду України http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73727417 можу сказати наступне. Дійсно суд виніс рішення з якого вбачається, що станом на 28.11.2016 року, на думку суду, діяв "Особливий період". Однак, суд не сказав до якого часу цей період діє. Крім того, ВСУ, не розглядав питання про строк такої дії "Особливого періоду" і як потрібно його обраховувати. В даному випадку ВСУ виніс рішення у конкретній справі з трудового спору. Враховую, що в Україні не дії "Прецедентне право", вказане рішення не є обов'язковим для інших судів як аналогія при розгляді подібних спорів.

Особисто я більше згоден з позицією Адвокатського об'єднання «Лещенко, Дорошенко і партнери». Визначення поняття, порядку настання і закінчення Особливого періоду регулюється виключно Законом України «Про оборону України» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» указано, що:

ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який НАСТАЄ З МОМЕНТУ ОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та ОХОПЛЮЄ ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов’язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, які регулюють суспільні відносини у військовій сфері, роблю висновок, що для настання Особливого періоду не потрібен спеціальний розпорядчий законодавчий акт, яким би було прямо передбачено введення/настання Особливого періоду, оскільки він настає автоматично з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

Аналогічний висновок і щодо моменту його закінчення. Особливий період закінчується в момент завершення проведення оголошеної мобілізації і не потребує прийняття спеціального законодавчого акту, яким би він припинявся/скасовувався/закінчувався/тощо, прийняття такого нормативно-правового акту жодним Законом України або іншим нормативно-правовим актом не передбачено, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і в інших їх положеннях, не указано, що Особливий період закінчується прийняттям рішення Президента України про демобілізацію.

Із цього роблю наступні висновки щодо періодів часу в які діяв в Україні у 2014-2015 роках Особливий період:

Відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України №303/2014 від 17.03.14 «Про часткову мобілізацію» було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 45 діб. Цей Указ Президента України було затверджено Законом України 1126-VII від 17.03.14, який набрав чинності 18 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ, з дня його опублікування в газеті Голос України, 2014, 03, 18.03.2014 N 49.

Тобто, Особливий період в Україні настав 18 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ, а не 17 березня 2014 року, як декларується МО України, та тривав по 01 травня 2014 року, тобто цього дня він закінчився.

В подальшому, згідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України №454/2014 від 06.05.14 «Про часткову мобілізацію» було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 45 діб. Цей Указ Президента України було затверджено Законом України 1240-VII від 06.05.14, який набрав чинності 07.05.14, з дня його опублікування в газеті Голос України, 2014, 05, 07.05.2014 N 88.

Таким чином, вдруге Особливий період настав 07 травня 2014 року та тривав до 20 червня 2014 року.

Знову ж таки, відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України №607/2014 від 21.07.14 «Про часткову мобілізацію» було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 45 діб. Цей Указ Президента України було затверджено Законом України 1595-VII від 22.07.14, який набрав чинності 24.07.14, з дня його опублікування в Голос України, 2014, 07, 24.07.2014 N 139.

З указаного випливає, що Особливий період у третє настав 24 липня 2014 року та тривав до 06 вересня 2014 року.

У 2015 році було оголошено чергову «хвилю» мобілізації, відповідно до п. 1 Указу Президента України №15/2015 від 15.01.15 «Про часткову мобілізацію» було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 210 діб. Цей Указ Президента України було затверджено Законом України 113-VIII від 15.01.15, який набрав чинності 20.01.15, з дня його опублікування в газеті Голос України, 2015, 01, 20.01.2015 N 8.

Проводячи черговий звичайний підрахунок, роблю висновок, що Особливий період у четверте настав 20 січня 2015 року та тривав до 17 серпня 2015 року, а з 18 СЕРПНЯ 2015 року в Україні закінчився Особливий період, і станом на сьогоднішній день (20.11.2015 року) нової «хвилі» мобілізації оголошено не було.

Підсумовуючи проведений аналіз положень законодавства України, яким регулюється проведення мобілізації та дія Особливого періоду, роблю висновки, що:

- Особливий період настає з моменту проведення мобілізації і закінчується моментом закінчення її проведення;

- спеціального нормативно-правового акту, яким би вводилась дія Особливого періоду або яким би його дія припинялась, не потрібно, та не передбачено чинним законодавством України;

- оголошення демобілізації не впливає на закінчення Особливого періоду, якщо таке рішення про демобілізацію не оголошується під час дії нормативно-правового акту, яким було оголошено мобілізацію, тобто дострокове припинення проведення мобілізації;

- Особливий період настав вперше з 18 березня 2014 року та тривав по 01 травня 2014 року;

- з 02 травня 2014 року по 06 травня 2014 року Особливого періоду в Україні не було;

- вдруге Особливий період настав з 07 травня 2014 року і діяв по 20 червня 2014 року;

- з 21 червня 2014 року по 23 липня 2014 року Особливий період в Україні не діяв;

- втретє настав Особливий період з 24 липня 2014 року та тривав до 06 вересня 2014 року включно;

- починаючи з 07 вересня 2014 року і до 19 січня 2015 року Особливий період знову не діяв, в цей час мобілізація не проводилась;

- останній раз Особливий період настав 20 січня 2015 року і тривав до 17 серпня 2015 року, включно, тобто задекларованих 210 діб;

- з 18 СЕРПНЯ 2015 року в Україні Особливого періоду не має, оскільки чергову «хвилю» мобілізації Президентом України оголошено не було.

Доброго дня! Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12) , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80) , «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12) , постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 446 (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/446-2011-%D0%BF)  та наказу Міністра оборони України від 05.10.11 № 604 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1272-11) пільгові категорії громадян сплачують частину вартості санаторно-курортного лікування, а саме: військовослужбовці ЗС України, ветерани військової служби — 25% собівартості путівки; члени сімей військовослужбовців ЗС України та ветеранів військової служби — 50%; працівники ЗС України — 30%; військовослужбовці ЗС України — учасники бойових дій, ветерани війни (в тому числі учасники бойових дій, інваліди війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») санаторно-курортне лікування отримують на безоплатній основі. Право на пільгове санаторно-курортне лікування (25% та 50% вартості) надається військовослужбовцю ЗС України та членам його сім’ї у разі, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12) на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Тобто, згідно з чинним законодавством граничний вік для призову на строкову військову службу складає 27 років.

Доброго дня! З Вашого питання не можливо зрозуміти про яке глосування йде мова.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗУ «Про місцеве самоврядування» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр) виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Про які функції Ваше питання?

Доброго ранку!

На сьогоднішній день діє ЗУ «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1708-18) Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я.

Окремого законодавчого акту про СНІД, який стосувався би тільки такої категорії як військовослужбовці наразі не має.

Доброго дня. Відповідно до частини 1 статті 159 Кримінального процесуального кодексу України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page, тимчасовий доступ до документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Згідно з пунктами 2 і 3 статті 165 КПК, зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов’язана пред’явити Вам своє посвідчення та оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити Вам опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

Доброго дня! Згідно з пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2 , однією з підстав для припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Відповідно до пункту 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку лише у випадку прийняття на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Враховуючи, що в Україні зараз не діє особливий період, збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час призову до війська державою не гарантується. Ваш контракт буде підставою розірвання трудових відносин.

Доброго дня!

Відповідно до ст.139 КЗпП (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з ч.2 ст. 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Отже, відповідно до законодавства працівник має право брати участь в управлінні підприємством, установою, організацією, а тому заява, яка стосується діяльності підприємства є реалізацією такого права.

Будь-яке стягнення за подібне звернення буде незаконним.

Доброго дня!

Відповідно до п.11 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12) якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

Згідно з п.12. ст.10 ЗУ «Про захист персональних даних» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

             Отже, відповідно до законодавства Ви можете відмовитися від договору та не платити за виконані робити, які були зроблені без Вашої згоди.

             Згідно зі ч.1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»  захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Тобто, у разі не вирішення Вашого питання з сервісним центром, Ви можете відстояти порушені права у судовому порядку.

Доброго дня!

На сьогоднішній день діє Закон України «Про захист персональних даних» в редакції 01.06.2010. В даний закон неодноразово вносились зміни, останні – 19.10.2017 року. Однак вони не торкнулись обов’язкової згоди особи на обробку персональних даних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17) підставами для обробки персональних даних є:

1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;

2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;

3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;

4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;

5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.