Доброго дня!

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового Кодексу України (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran3858#n3858) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до п.172.2 ст.172 Податкового Кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Оскільки, відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, у випадку володіння Вами земельною ділянкою менше трьох років ви зобов’язані будете сплатити податок.

Відповідно до абзацу 2 п.172.1 ст.172 Податкового Кодексу України умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Отже, відповідно до вищенаведених норм законодавства, у Вашому випадку, доцільніше отримати земельну ділянку у спадок.

Доброго дня! Ваше питання стосується одної з найактуальніших проблем кримінального процесу - визнання доказів недопустимими. Стаття 87 КПК України 2012 року містить визначення недопустимого доказу  та випадків при яких суд зобов’язаний визнати істотними порушення прав та основоположних свобод, як наслідок визнати такі докази не допустимими.  Питання допустимості доказів досить тісно пов’язане, як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги при розгляді справи в суді. При цьому, потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з підстав допустимості або недопустимості вирішується у кожній справі окремо.  Так ч. 2 ст. 87 КПК України встановлює обов’язок суду визнавати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема "здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов". Запис розмов є дією, яка потребує попереднього дозволу суду.

Доброго дня!

Вказане Вами питання регулюється Кодексом Законів про Працю України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page) , ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/parao2#o2).

Відповідно до ст.139 КЗпП ( http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran817#n817) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ст.147 КЗпП За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Органами, які правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення відповідно ст. 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 1 ст.75 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran471#n471) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.41 ч.17 Книги 6 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1290 ( 1290-97-п ) Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-2003-%D0%BF)медичний молодший та обслуговуючий персонал (сестра медична молодша з догляду за хворими, санітарка, буфетник, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень) максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може складати не більше 25 календарних днів.  

Отже, щорічна основна відпустка помічника вихователя має бути тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, а максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може бути не більше 25 календарних днів. Конкретний розмір щорічної додаткової відпустки передбачається Колективним договором.

Доброго дня!

Відповідно до п. «а» ч.1 додатку 2 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-120) громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається: на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 21-річного віку; на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 25-річного віку;на газові пістолети, револьвери і патрони до них, зарядженіречовинами сльзоточивої та дратівної дії, - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку; на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу 1 Наказу МВС №622«Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98) здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Відповідно до п.12.3 глави 12 розділу 2 Наказу МВС №622 «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»   військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, а також особи рядового і начальницького складу органів поліції України дозволи на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, основних частин зброї, пневматичної зброї, холодної зброї одержують після подання рапорту, довідки з місця служби, платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України та заповненої картки-заяви.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, відповідно до чинного законодавства вказана Вами причина є підставою для розірвання трудового договору у строк про який Ви просите.

Оскільки роботодавець порушує Ваші трудові права, а саме право на звільнення, то для вирішення Вашого питання стосовно,Ви можете звернутися до комісії по трудових спорах, адже відповідно до ч.1 ст.225 КЗпП працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також ви можете звернутися до Державної служби з питань праці, адже відповідно до пп.9 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/96-2015-%D0%BF) Державна служба з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.1 ст.172 ККУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1133#n1133) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Отже, за захистом свого порушеного права Ви маєте право звернутись до Комісії по трудових спорах, Державної служби з питань праці, а також до судових та правоохоронних органів.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Ч.6-8 ст.5 вказаного Закону містить вимоги, яким повинно відповідати письмове звернення.

Відповідно до ч.1 ст.7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.15 зазначеного Закону рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran992#n992) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності надає вмотивовану відмову щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк.

Щодо Вашої ситуації, то органи місцевого самоврядування, зокрема особа, яка повернула Вашу заяву, порушила Ваше право на звернення, оскільки відмовила Вам у прийнятті заяви.

Відповідно до ч.1 ст.24 зазначеного Закону особи, винні у порушенні ЗУ «Про звернення громадян», несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Зокрема, відповідно до ч.7 ст. 212³ КУпАП (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran2509#n2509) незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернень, інше порушення ЗУ «Про звернення громадян» тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»

Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Тобто, Ваше право на звернення було порушено шляхом відмови прийняти Вашу заяву. Чинне законодавство передбачає відповідальність винних осіб, за порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян».

Доброго дня!

Відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місця, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передбачена ст.175¹ КУпАП (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1881#n1881), зокрема вчинення такого правопорушення тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого правопорушення, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо місць у яких заборонено куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет та кальянів, то відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15/parao141#o141) та п.1 Рішення Київської міської ради від 18 вересня 2008 р. №246/246 «Про заходи щодо впорядкування тютюнокуріння в місті Києві» (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/8BF0617C81BC3B9AC22574DB0068AE73?OpenDocument) місцями в яких повністю заборонено куріння є: дитячі майданчики; місця дитячого відпочинку, включаючи ігротеки, комп'ютерні клуби, кінотеатри та прилегла до них територія; зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; ліфти, будинкові сходи та під'їзди багатоповерхових житлових будинків, гуртожитки, підземні переходи, таксофони; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту; зони відпочинку, включаючи парки, пляжі, сквери; літні майданчики, закриті та відкриті спортивні споруди; робочі місця на підприємствах, установах та організаціях різної форми власності.

А також, місяцями в яких частково заборонено вживання тютюнових виробів в місті Києві є: офісні приміщення підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, що користуються найманою робочою силою; заклади торгівлі закритого та відкритого типів, включаючи торгові ряди, кіоски, ринки, ярмарки, оптові та дрібнооптові бази, магазини; об'єкти громадського харчування: ресторани, бари, паби, кафе; нічні клуби та дискотеки, заклади грально-розважальної сфери; органи державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді передбачена ст.178 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.178 КУпАП забороняється розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях.

До інших місць, у яких заборонено розпивання пива (крім слабоалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, відповідно до ч.1 ст.15-2 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80/page) відносяться заклади охорони здоровя (крім споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях), навчальні та освітньо-виховні заклади, зупинки транспорту, підземні переходи, заклади культури, заклади спортивних споруд (крім пива у пластиковій тарі), ліфти і таксофони, дитячі майданчики, спортивні майданчики, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, приміщення інших державних установах.

Доброго дня!

Питання прийому на роботу на тимчасовій основі регулюється Кодексом Законів про працю України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran123#n123), зокрема п.2 ч.1 ст.23 КЗпПУ передбачає можливість укладення строкового трудового договору.

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпПУ строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

А також п.2 ч.1 ст. 36 КЗпПУ передбачає, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку, на який було укладено трудовий договір.

Окрім цього, прийом на роботу на тимчасовій основі регулюється Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74).

Відповідно до п.3 вказаного Указу осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

Доброго Дня!

Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran768#n768) призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У разі якщо Ви проходили строкову військову службу та після проходження були прийняті на службу до Національної поліції, то відповідно до пп.5 п.1 ч.5 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» Ви підлягаєте зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України).

Отже, у даному випадку Ви будете зняті з обліку військовозобов’язаних та не будете підлягати призову на військову службу під час мобілізації у якості військовозобов’язаного.

У разі якщо Ви не проходили строкову військову службу, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/page2 ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку,   встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють в органах   державної   влади,   інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях,     яким   встановлено   мобілізаційні   завдання (замовлення), у разі, якщо це   необхідно   для   забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань   (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.