Доброго дня! Ви мате право подати рапорт на ім'я командира Вашої військової частини про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Пошліться в рапорті на Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 ст.26 ч.2 п."В" і ст.17 ч.2 п.1. До рапорту потрібно долучити документи, що підтверджуються сімейні обставини.

Доброго дня! Висновок - «Придатний до служби в армії за ІІ розділом по статтях 64в та 67г відповідно до Наказу Міноборони України від 14.08.2008 №402» містить посилання на наказ МО, яким затверджено "Положення про військово-длікарську експертизу в Збройних Силах України.  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08 З цього положення видно, що згідно ст.64в було діагностовано "хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії). Виключено: анкілозуючий спондилоартрит М45 (включено до статті 60)" з незначним порушенням функцій та визнано "Непридатним у мирний час і обмежено придатним у воєенний час".  За Ст 67г  діагностовано підозру на захворювання - "обструктивна уропатія та рефлюкс-уропатія (гідронефроз, піонефроз), вторинний пієлонефрит, сечокам'яна хвороба, інші хвороби нирки і сечоводу, зморщена, мала нирка, набута кіста нирки, цистит, хвороби сечового міхура, невенеричний уретрит, стриктура уретри, інші хвороби уретри та сечовивідної системи № 20 - № 39", без порушення функцій,  та визнано придатним до військової служби. ТАКИМ ЧИНОМ: Ваш брат являється непридатним до військової служби у мирний час і обмежено придатним у воєенний час. Тобто, призвати на військову службу його можуть лише в разі оголошення воєнного стану.

 

Доброго дня! Ваше питання досить складне і надати відповідь на нього в даному форматі не можливо. Зауважу, що якщо підходити до нього формально, то відповідно до ст.124 ЖК УРСР, який є чинним, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 "Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення". В той же час, сттею 125 даного кодексу визначено обставини за яких таке виселення без надання інфошого приміщення є неможливим:  Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124цього Кодексу, не може бути виселено: " осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;  осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;  осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;  осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;  пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;  одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.  Крім того, велике значення має чи помер Ваш батько будучи на військовій службі, чи смерть його настала після звільнення.  У будь-якому випадку, для надання Вам відповіді потрібно кропітливо розбиратися у Вашому питання.

 

Доброго дня! Державними службовцями подається декларація шляхом заповнення суб’єктом декларування визначеної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, а в залежності від конкретних обставин, обирається один з 4-х її типів: «кандидата на посаду», «щорічна», «перед звільненням», «після звільнення». щороку до 01 квітня року, наступного за звітним, державним службовцем подається «щорічна» декларація. Вона охоплює звітний рік, що передує тому року, в якому вона подається. Інформація в ній відображається станом на 31 грудня. Перед звільненням з посади державної служби (не пізніше дня звільнення), особа, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави повинна подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Під час заповнення декларації обирається тип «перед звільненням», інформація відображається станом на останній день такого періоду (день, що передує дню її подання). Однак, якщо суб’єкт декларування звільняється або іншим чином припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, до подання ним щорічної декларації за попередній рік (до 01 квітня), Національне агентство з питань запобігання корупції радить подавати дві декларації: «щорічну» - за попередній рік; окрему - за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Востаннє декларація подається особою, яка припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, до 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Обирається тип декларації «після звільнення», а інформація відображається станом на 31 грудня року, в якому було припинено діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 суб’єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларації відповідно до цього Закону. суб’єкти, зазначені в інших положеннях статті 3 Закону, а саме суб’єкти, зазначені в підпунктах «б» та «в» пункту 2 та в пункті 3 частини першої статті 3 Закону, не є суб’єктами декларування і декларації не подають. Відповідно до пункту 3 «Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, з змінами, у цілях визначення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону (відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків)відповідного працівника. Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) - це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону, суб’єктами декларування є, зокрема, особи, зазначені у підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з статями 167 та 169 цього кодексу, держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи
публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, державні та комунальні підприємства та інші юридичні особи, які створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права. Посадові особи таких підприємств (інших юридичних осіб) є суб’єктами декларування, на яких поширюються дія розділу V («Фінансовий контроль») Закону з урахуванням особливостей, визначених частиною 5 статті 45 Закону. Закон України «Про запобігання корупції» не визначає поняття «посадових осіб». Згідно із пунктом 3 «Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», у цілях визначення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» (відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону) слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Водночас при визначенні посадових осіб державних чи комунальних підприємств слід враховувати також положення Господарського кодексу України. Відповідно до частини третьої статті 65 Господарського кодексу, керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Таким чином, суб’єктами декларування у державному чи комунальному підприємстві є керівник цього підприємства, його головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), члени виконавчого та інших органів управління підприємства, передбачені його статутом. Перелік посадових осіб, визначений кодексом, не може бути змінений статутом чи рішенням підприємства.

Крім того, статутом підприємства його посадовими особами можуть бути додатково визнані й інші особи, які, відповідно, будуть виступати суб’єктами декларування відповідно до Закону.

Доброго дня! Ні орган соцзахисту ні будь-який іншій державний орган чи орган місцевого самоврядування не мають право не прийняти заяву громадянина, оскільки це є порушенням ЗУ "Про звернення громадян". Такі неправомірні дії можна оскаржити вищестоящому органу чи до суду. В той же час, Ви можете відправити свою заяву поштою. Що стосується вказаної Вами постанови, то вона не містить умови щодо наявності будь-яких "обятжуючих обставин" чи додаткових умов.

Доброго дня! Чинне законодавство не містить положення, яке прямо передбачає надання одноразової допомоги після повернення з першого відрядження з АТО.  Як правило, місцеві органи самоврядування приймають рішення, яким затверджують порядок надання такої допомоги. Рекомендую звернутися до місцевої ради за місцем Вашого проживання для одержання рішення про відповідний порядок.

Доброго дня! Наявні нормативні документи не передбачають обов'язкове ведення медичної документації у друкованому вигляді. Наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 661/20974, затверджено форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення та надано доручення міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади охорони здоров’я, забезпечити впровадження зазначених облікових форм та інструкцій щодо їх заповнення.  МОЗ України наголошує, що всі поля бланків форм первинної облікової документації допустимо заповнювати як від руки, так і в друкованому вигляді за умови дотримання відповідних інструкцій щодо їх заповнення. Просимо звернути увагу, що, відповідно до зазначених інструкцій, записи ведуться чітко та розбірливо детально із зазначенням дат призначення та відміни лікарських засобів і засвідчуються підписом лікуючого лікаря.  

При цьому, враховуючи, що історія хвороби є не тільки медичним, а й юридичним документом, вона повинна бути читабельною і інформативної, а інформація в ній не допускати подвійного читання чи трактування. Тому, раджу звернутися до лікаря щодо перероблення документа з викладенням його змісту в зрозумілій формі.

Доброго дня! Без вивчення наказу про Ваше звільнення та колективного договору надати відповідь на Ваше питння не вбачається можливим.

Доброго дня! Рекомендую оскаржити бездіяльність органу ПФУ до вищестоящого управління чи до суду. Перший варіант буде більш швидким.

Доброго дня! Згідно спільного наказу МВС, МОЗ та ГПУ від 29.09.2017  № 807/1193/279 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1299-17 "У разі смерті людини за місцем її проживання без ознак насильницької смерті або підозри на таку на місце події виїжджає лікар, а у випадках, передбачених наказом № 545, фельдшер закладу охорони здоров’я, який констатує факт смерті, проводить огляд трупа, за результатами якого інформує органи та підрозділи Національної поліції та адміністрацію закладу охорони здоров’я, що забезпечує потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території, про можливість встановлення причини смерті без патологоанатомічного розтину та видачі лікарського свідоцтва про смерть (фельдшерської довідки про смерть)."