Онлайн консультації
Запитань: усього-2787, сьогодні-0; відповідей: усього-2787, сьогодні-0
Є відповідь Опубліковано |
Чекає на відповідь Опубліковано |
Доброго дня! Згідно ст.17 ч.13 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 "Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку: педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю;" Згідно З затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963 Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, майстер виробничого навчання являється педагогічним працівником. Однак виникає питання щодо відповідності положенням ст.17 вищевказаного закону навчального закладу в якому працює Ваш син. Статею 9 ЗУ "Про загальну середню освіту" визначено, які навчальні заклади відносяться до загально освітніх. Якщо вказаний Вами ліцей підпадає під таке визначення (на мою думку підпадає) - Ваш син має право на відстрочку від призову на в/с.
Доброго дня! Для відповіді на Ваше питання необхідно знати на підставі чого відбувалось таке забезпечення. Чи це було положення колективного договору, чи положення контракту, чи можливо просто наказ директора. Крім того потрібно визначати, чи є вказана відмова в забезпеченні транспортом є "зміною істотних умов праці", що само по собі є оціночним поняттям в трудовому праві. Згідно ст.32 КЗпП про зміну істотних умов праці роботодавець зобов'язаний попередити працівника не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Доброго дня! Згідно ст.15 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 "Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття". Всі проекти рішень місцевої ради підпадають під вимогу даної статті.
Є таке питання - навчаюсь в місті в навчальному закладі на аспірантурі. Маю штамп в паспорті реєстрації до місцевого РВК. Проте приписка в мене в іншому районі. До місцевого РВК була подана довідка щодо мого навчання. Її прийняли. Проте ось на днях, по моїй прописці прийшла повістка, яка була зроблена в Сільській Раді виконавчою службою, підписана секретарем Сільської Ради і немає підпису військкомату, і печатки даної установи. Я вже мовчу про безліч помилок в оформленні даної повістки - від граматичної правильності до того, що не було вказано адреси РВК і дата не вірно вказана.
Як реагувати на дану дії з боку Сільської Ради? І чи може бути таке, що місце моєї реєстрації в РВК могло бути змінене, але в паспорт не було введено, і мене ніхто не попередив?
Буду вдячний за Вашу відповідь.
Доброго дня! Сільська рада виконала свій, передбачений законом, обов'язок і повідомила Вас про виклик до РВК. Рекомендую подати до РВК, до якого Вас викликають, письмове повідомлення про те, що Ви перебуваєте на обліку в іншому РВК, з долученням письмового підтвердження даного факту.
Доброго дня! Ваше питання сумбурне і надто не конкретне. На військовий облік Вам у бідь-якому випадку потрібно стати. Якщо мова йде про штраф, то скоріш за все Вас збираються притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 235 КУпАП.
- порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу;
- порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх із необережності;
- неявка на виклик у військкомат;
- неподання у військкомати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- незабезпечення сповіщення військовиків про їх виклик у військкомати, перешкода їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці;
- несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку;
Доброго дня!
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, враховуючи положення законодавства строк протягом, якого особа може пред’явити позовні вимоги становить 3 роки. Перебіг позовної давності у Вашому випадку почнеться від дати спливу строку на який було укладено договір, що зазначено у тексті договору.
Таким чином, Ви ще встигаєте подати позов до Вашого боржника. Саме позов, а не претензію. В разі необхідності, наш офіс може підготувати такий позов, надіслати його Вам і надати інструкції щодо порядку його падання до суду.
Допоможіть вияснити як правильно з правової точки зору трактувати таке твердження: в законі України затверджено про призов юнаків від 20 до 27 років і т.д. і т.п. Проте якщо людина не хоче служити, то за це має бути адміністративне покарання, а в перспективі навіть кримінальне впровадження. Проте в Законі України вказано, що обмеження свободи, або точніше посягання на свободу іншої людини - є неправомірною дією. Тобто виходить, що дані закони суперечать один одному, чи все таки все правильно і цьому є адекватне пояснення?
Буду вдячний за пояснення такої правової "нестиковки".
Доброго дня!
Вказане у Вашому питанні право особи на свободу та особисту недоторканість дійсно закріплене у ст. 29 Конституції України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), яка є Основним Законом держави та визначає права, свободи та обов’язки людини і громадянина. Дане право дійсно передбачає, що жодну людину не може бути свавільно позбавлено права на свободу та особисту недоторканість.
У ст. 64 Конституція України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тобто, Конституція визначає можливість обмеження прав та свобод людини і громадянина у певних, визначених у Конституції випадках.
У ст. 65 Конституції України зазначено, що конституційним обов’язоком кожного громадянина України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Таким законом є ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12), стаття 15 якого передбачає призов громадян України на військову службу.
Таким чином, призов на військову службу, здійснений відповідно до вказаного закону, не є порушенням конституційних прав громадян України
Доброго дня!
Відповідно до п. 45 Постанови «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF у разі зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.
Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПК України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4160) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Отже, враховуючи положення законодавства, Вам потрібно буде сплатити тільки державне мито передбачене Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12) оскільки внесення змін до Державного реєстру здійснюється поза реєстрацією прав та не скасовує раніше зареєстроване право власності .
Чи може працівник, який входить до складу певної комісії (є її звичайним членом) брати участь у її засіданнях та підписувати протоколи та акти під час перебування на лікарняному або у відпустці? Про питання оплати праці за цей час не йдеться. Дякую!
Доброго дня!
Згідно зі статтею 21 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1295 ) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, укладаючи трудовий договір на одному або водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ст. 245 КЗпП працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.
Виходячи зi змiсту Закону "Про вiдпустки" (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80) в перiод вiдпустки працiвник не несе обов’язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, i не має пiдлягати внутрiшньому трудовому розпорядку.
Пiд тимчасовою втратою працездатностi слiд розумiти неспроможнiсть особи виконувати свої трудовi обов’язки, передбаченi трудовим договором, внаслiдок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Випадком тимчасової непрацездатностi є тимчасова непрацездатнiсть, яка триває безперервно вiд початку визначеного захворювання, травми тощо, пiдтверджується видачею листка непрацездатностi з можливим продовженням лiкування до вiдновлення працездатностi, що пiдтверджується закриттям листка непрацездатностi - "стати до роботи".
З урахуванням зазначеного працiвники, якi перебувають у вiдпустцi, під час лікарняного, в розумiннi трудового законодавства не можуть вважатися такими, що виконують у цей перiод роботу, обумовлену трудовим договором. Проте законодавством не визначено чіткої заборони про неможливість працівника під час лікарняного чи відпустки брати участь у засіданнях комісій чи підписувати протоколи.
Чи потрібно подавати звіт 1-ДФ профспілковій організації,яка має статус неприбуткової.
Доброго дня!
Відповідно до пп. 133.4.6 п.133.4 ст.133 ПК України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10610) до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:
бюджетні установи;
громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;
спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;
житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;
професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;
сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Згідно з пп.133.4.7 п.133.4 ст. 133 ПК України для неприбуткових організацій, які відповідають вимогам цього пункту та внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, встановлюється річний податковий (звітний) період, крім випадків, передбачених підпунктом 133.4.3 цього пункту.
Тому неприбуткові організації, які дотрималась вимог, установлених для таких організацій в п. 133.4 Податкового Кодексу
включені контролюючим органом до Реєстру, подають Звіт за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.