Доброго дня!

Відповідно до п.35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/618/2012/paran86#n86) резервіст може бути звільнений від виконання обов'язків служби у військовому резерві у зв'язку з:

• смертю близького родича (батьки, дружина, чоловік, дитина, рідний брат, сестра, дід, баба) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;

• хворобою або необхідністю догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною чи батьками своїми або дружини (чоловіка), які проживають разом із резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;

• перебуванням під слідством, а також застосуванням до резервіста адміністративного або кримінального покарання, яке унеможливлює його прибуття;

• потраплянням під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час виклику на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;

• складанням державних іспитів у вищих навчальних закладах;

• іншими обставинами - за рішенням командира (начальника) військової частини (установи).

Відповідно до абз. 2 п.35 зазначеного Положення звільнення резервіста від виконання обов'язків служби у військовому резерві здійснюється командиром (начальником) військової частини (установи) на підставі рапорту резервіста або заяви члена його сім'ї, до яких додаються відповідні документи.

Доброго дня!

Оскільки Ви зазначили, що Ви переведені в запас, відповідно відноситесь до категорії військовозобов’язаних осіб.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran696#n696) військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

                Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацією» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/page2) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають наукові і науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та /або науковий ступінь, і педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, за умови, що вони працюють відповідно у вищих навчальних закладах, наукових установах та організаціях, загальноосвітніх навчальних закладах за основним місцем роботи не менше, як на 0,75 ставки.

Тобто, у разі проведення мобілізації, якщо Ви продовжуватимете працювати вчителем за основним місцем роботи не менше, як на 0, 75 ставки, то Ви матимете право на відстрочу від призову на військову службу на особливий період, на час мобілізації.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.5 ст.4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяг, порядок і строки проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

На даний час мобілізація не проводиться, оскільки немає рішення Президента України про проведення мобілізації.

Доброго дня!

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають дитину віком до трьох років. Той факт, що Ви не одружені з матір’ю дитини не береться до уваги. Важливий сам факт батьківства і виконання батьківських обов'язків. Отже, так, Ви маєте право на відстрочку.

В разі незгоди військового комісара з Вашим правом на відстрочку, ми можемо підготовити для Вас відповідну скаргу, яка буде ефективною у захисті Ваших прав.

Доброго дня!

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/paran214#n214) Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері, а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Отже, так, Ви маєте право на додаткову оплачувану відпустку.

Доброго дня!

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/paran181#n181) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

А також, відповідно до пункту 5 статті 10-1 вищезазначеного Закону військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.

Отже, військовослужбовець має право лікуватись в комунальних закладах охорони здоров'я тільки у разі, якщо за місцем проходження служби або за місцем проживання відсутній військово-медичний заклад. Відпустка буде Вам продовжена на кількість невикористаних днів основної або щорічної відпустки.

Доброго дня!

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з пунктом 3.4. глави 2 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/ed20120222/print1493104501453553) при посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам зміст статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Також, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2049#n2049) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти

Тобто, за даною нормою нотаріус одночасно мав посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки.

З даним питанням Ви маєте право звернутись до нотаріуса, який посвідчував Вам договір купівлі-продажу будинку.

Або ж звернутись до органу реєстрації речових прав на нерухоме майно задля отримання інформації.

Також, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5688#n5688) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. В даному випадку, якщо продавець помер та в нього є спадкоємець (спадкоємці), то до них переходять всі права та обов’язки спадкодавця, одним з таких обов’язків є передача земельної ділянки у приватну власність Вам, як покупцеві.

Тобто,Ви можете звернутись до спадкоємця (спадкоємців), якщо вони є, для виконання всіх умов договору. У разі відмови добровільно виконувати даний обов’язок Ви можете звернутись з позовом до суду про зобов’язання виконати належним чином всі умови договору купівлі-продажу.

Добрий ранок!

Відповідно до статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15/page) у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані   витрати,   пов’язані  з   доставкою, розміщенням, утриманням,   діагностикою,   лікуванням,   протезуванням   та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені   в   цьому   пункті витрати та необхідність їх здійснення   мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або   їх   документально   підтверджений   розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті,   страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

А також, відповідно до статті 35 та статті 36 зазначеного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про   дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце   проживання   (фактичне   та   місце   реєстрації)   або місцезнаходження;

в) зміст   майнової   вимоги   заявника   щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені   взаєморозрахунки   осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ,   яким   відповідно   до законодавства   України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника   на   отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

є) відомості   про   банківські   реквізити   заявника   (за наявності).

Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком   обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Також, ознайомтесь зі статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де вказані підстави для відмови у страховій виплаті.

Отже, якщо у разі дотримання вищезазначених умов Ви писали заяву до страхової компанії і Вам офіційно відмовили і дана відмова не регламентована нормативно-правовими актами, то в такому разі Ви маєте право подати позов до суду на страхову компанію.

Доброго дня!

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до Роз’яснення Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (http://sumyjust.gov.ua/rozjasnennya/2878-derzhavna-reyestracya-rechovih-prav-na-neruhome-mayno-ta-yih-obtyazhen.html) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

На момент укладення договору купівлі-продажу (2003 рік) діяв Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0157-02)

Відповідно до даного положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної   інвентаризації   (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних   одиниць,   обслуговування   на території яких здійснюється БТІ.

Обов'язковій державній реєстрації   підлягають   право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам …

Отже, на момент укладення договору право на нерухоме майно НЕ було зареєстровано відповідно до Закону, який діяв на той час.

В даній ситуації раджу Вам або ж звернутись до нотаріуса, який засвідчував договір купівлі продажу, для внесення даних щодо даної нерухомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Також, Ви можете звернутись з позовом до суду про зобов’язання покупця виконати належним чином всі умови договору купівлі-продажу.

Доброго дня!

Безумовно дії військового комісаріату є протиправними, зокрема складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 210 КУПАП є незаконним.

В даній ситуації Ви маєте право подати скаргу на постанову по справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/paran780#n780)Постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскарженоу вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/paran780#n780) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

А також Ви маєте правоподати скаргу на незаконні дії військового комісаріату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Скарга на незаконні дії військового комісаріату подається в обласний військовий комісаріат або ж безпосередньо до Міністра оборони України.

В обох випадках Ви можете скористуватись нашими послугами для підготовки відповідних документів для подальших дій.

Доброго дня!

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran925#n925) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З Вашого питання зрозуміло, що у Вас є рішення селищної ради про передачу земельної ділянки Вам у власність, яке не скасовано.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page6) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Також відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Раджу Вам звернутись з письмовою заявою до земельного відділу місцевої ради з заявою про виготовлення акту на право власності. В разі відмови, - вимагайте обгрунтовану письмову відповідь з посиланням на нормативно-правові акти.

Згідно частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, у разі отримання письмової відмови Ви зможете звернутись до суду.