Онлайн консультації
Запитань: усього-2961, сьогодні-0; відповідей: усього-2961, сьогодні-0
![]() |
Є відповідь Опубліковано |
![]() |
Чекає на відповідь Опубліковано |
Доброго дня.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5710#n5710) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1262 Цивільного Кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5710#n5710) у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкоємці наступної черги успадковують коли: нема спадкоємців попередньої черги, спадкоємці попередньої черги не беруть спадщини або відмовляються від неї, спадкоємці попередньої черги позбавлені спадкодавцем права спадкування, спадкоємці попередньої черги не мають права успадковувати.
Тобто, рідна сестра може претендувати на спадок, лише в тому випадку, коли діти відмовляться від спадщини чи за інших причин не зможуть її прийняти.
Але відповідно до ч.2 ст. 1259 Цивільного кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5710#n5710) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
То відповідно до вищезазначеного, сестра, яка протягом тривалого часу опікувалась чи надавала іншу допомогу брату, за рішенням суду може отримати право на спадкування разом з дітьми брата.
Доброго дня!
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/page3) для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:
для осіб рядового складу - 3 роки;
для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;
для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу;
для осіб офіцерського складу:
для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;
для інших громадян - від 1 до 5 років.
Тобто, у разі закінчення контракту (в травні 2018 року) з Вами має бути підписаний новий контракт для продовження проходження військової служби. Без Вашої прямої згоди відповідно до даного Закону цього зробити не можуть!
Крім того, відповідно до статті 22 вищезазначеного Закону граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:
1) для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років;
2) для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років;
3) для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;
4) для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;
5) для військовозобов’язаних та резервістів, які призиваються на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, - до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві.
Також, раджу Вам ознайомитись зі статтею 26 даного Закону, де чітко регламентовано питання звільнення з військової служби.
Крім того, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Отже, в даному випадку за законом Ви, по закінченні дії контракту, маєте бути звільненні з військової служби, так як досягли граничного віку перебування в запасі. Продовження проходження військової служби можливе тільки у разі ВАШОГО бажання. На пенсію піти Ви маєте повне право!
Доброго дня.
Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про доступ публічної інформації» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17/paran7#n7) кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Право особи знати про збирання даних про неї є гарантією та передумовою реалізації інших прав особи стосовно обробки даних про неї. Це право може обмежуватися. Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про захист персональних даних» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17/paran25#n25) повідомлення про збирання персональних даних особи не здійснюється, якщо персональні дані збираються із загальнодоступних джерел. Крім того, іншими законами можуть встановлюватися обмеження щодо повідомлення особи про збирання данихпро неї.
Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12) , забороняється передавати і розголошувати відомості про заходибезпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можутьзашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Згідно із статтею 9 Закону “Про контррозвідувальну діяльність” (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/374-15) забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовнопевної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів. Ці зміни до зазначенихзаконів були внесені Законом “Про доступ до публічної інформації”.
Отже, відповідно до вищевказаного Ви маєте право знати, які відомості про Вас та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються.
Для чого Вам така довідка? Чи не простіше взяти копію посвідчення чоловіка та свідоцтво про шлюб?
Доброго дня! По перше: для надання Вам розумної відповіді бажано вивчити договір оренди; По друге: передискувавши посіяну пшеницю Ви вчинете знищення чужого майна, за що може настати майнова відповідальність. По третє, скоріш за все, виникший між Вами спір прийдеться вирішувати в судовому порядку.
Доброго дня! Я так зрозумів, що бабуся ще жива. Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. При цьому, згідно статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Якщо спадкодавець також померла, то спадщина буде розподілена не за заповітом, а за законом. При вирішенні питання, хто є спадкоємцями за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Згідно зі статтями 1261-1265 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу – рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту чергу – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; у п'яту – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення), утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, проте спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них: за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна; за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом, – якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.
Якщо судді, який проживає і працює на території населеного гірського пункту, якому надано відповідний статус і він з цього приводу одержує передбачені законодавством пільги, то нічого незаконного я в цьому не вбачаю.
В квартирі «А» зареєстровано (прописано) три особи – я, брат, і матір.
Фактично проживаємо - ми з братом, який оформив у 2015 році субсидію.
У 2017 році матір купила квартиру «Б», являється її власником.
Питання: чи можу я, син, оформити з матір'ю «договір безоплатного користування майном» (квартири Б) та звернутися в соц.захист щодо призначення субсидії
Доброго дня!
Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF/parao3#o3) субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому
приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та
виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов
домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні
(будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні
послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Субсидія не може призначатися одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання.
Тобто, дійсно Ви можете оформити договір користування і оформити субсидію на себе, але в такому разі потрібно документально довести факт НЕ проживання Вас за місцем реєстрації. З цим питання раджу Вам звернутись у структурний підрозділ з питань соціального захисту населення у місцевій держадміністрації.
Доброго дня! Розділ ІХ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19/page5 визначає загальні засади матеріального забезпечення суддів. Крім того, відповідно до пп. 3 п. 2 постанови КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268 (далі – постанова № 268) керівникам місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Доброго дня! Стаття 121 Земельного кодексу України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам Так " 1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. 3. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим). Тобто, якщо за будитнком була закріплена (без приватизації земельна ділянка площею 0,26 Га., Ви маєте право звернутися з заявою про приватизацію 0.25 Га. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.