Доброго дня! На Ваше питання складно дати вичерпну відповіть в режимі он-лайн консультацій, насамперед тому, что воно не достатньо конкретне. Якщо мова йде про укладення основного договору купівлі-продажу, - головне щоб в продавця було право власності на квартиру, а після угоди нотаріус одразу зареєстрував таке право на Вас. Якщо мова йде про попередній договір купівлі-продажу, - тут маса нюансів.

Відповідно до ч.2.ст.331 ЦК (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1493126871845532) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до законодавства, а саме до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/print1493126871845532) раджу перевірити у забудовника наявність таких документів:

Ліцензію на будівництво, видану Міністерством регіонального розвитку, будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Правовстановлюючі документи на землю: Державний акт про право власності на землю, а якщо земля в оренді – відповідний договір оренди.

Дозвіл на будівництво, яке видається виконавчими комітетами місцевих рад або рішення місцевої ради про виділення земельної ділянки.

Дозвіл на проведення будівельних робіт, який видається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Проектну документацію на будівлю, споруду, узгоджену з органом містобудування та архітектури.

Отримати інформацію про замовника та підрядників, які будуть брати участь у будівництві.

У всіх документах раджу звернути увагу на терміни їх дії виходячи з термінів будівництва.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про іпотеку» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

                Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

               Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об’єкт.

             Тому, бажано розглядати Ваше питання з вивченням конкретних документів.

Доброго дня!

Відповідно до пп.2.5 п.2 гл.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/print1493104501453553) у тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

У разі, якщо Вам було чи буде відмовлено у вчиненні дій, які передбачені Вашою довіреністю через помилку в написанні місця проживання, ці дії будуть правомірними, оскільки законодавство передбачає, що у тексті довіреності повинні міститися такі дані. Фактично ж у довіреності невірно вказане Ваше місце проживання.  

Тому, раджу звернутися до нотаріуса, який видавав Вам довіреність, для виправлення помилки.

Доброго дня! Вибачте, але безкрштовні консультаціі надаються виключно фізичним особам. Консультації з питань діяльності підприємств - надаються на платних засадах.

Добрий ранок!

Згідно пункту 1 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Також раджу звернути увагу, що пункт 15 статті 10-1 вказує на те, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

Отже, так Ви маєте право на відпустку. Вона буде вираховуватись згідно пункту 1 та пункту 2 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто тривалість відпустки буде прямо залежати від вислуги років військовослужбовця.

Ви можете використати відпустку і тоді, коли її час буде перевищувати строк Вашого контракту. Тоді дія контракту буде продовжуватись до останнього дня Вашої відпустки.

Доброго дня!

В законодавстві передбачається, що отримання власного житла на території військової частини можливе особами військовослужбовцями, особами, звільненими з військової служби, та членами їх сімей.

Однак, житло військовослужбовцям може бути надане не тільки на території військової частини. Як вказується у пункті 1 статті 4 Наказу Міністерства оборони «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12), військовослужбовці та особи, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб.

Дозволяється на підставі рішення заступника Міністра оборони України надавати за згодою військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, жиле приміщення для постійного проживання в межах норми забезпеченості в інших населених пунктах, в яких не ведеться квартирний облік у зв’язку з відсутністю військових частин ЗС України.

Порядок отримання житла військовослужбовцям регулюється Наказом Міністерства оборони «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12)

А саме,

• Пункт 4 статті 1 визначає осіб, яким надається житло для постійного проживання;

• Пункт 12 статті 1 визначає порядок подання інформації задля отримання дозволу зарахування на квартирний облік;

• Розділ 2 визначає процес обліку квартир для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, а також порядок подання документів для зарахування на квартирний облік;

• Розділ 4 визначає процедуру забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

Для отримання відповіді на Ваше запитання раджу перейти за даним посиланням http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12/print1500887103345338 та ознайомитись більш детально з наданою інформацією.

Доброго дня!

Вказане Вами положення закріплено у ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/print1493104501453553) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: наукові і науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, за умови, що вони працюють відповідно у вищих навчальних   закладах,   наукових   установах   та   організаціях, загальноосвітніх навчальних закладах за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Також, Вами було зазначено, що входите до оперативного резерву першої черги. Відповідно до п. 3 «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України»(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/618/2012) громадяни проходять службу у військовому резерві у добровільному порядку, а в особливий період військовослужбовці, які звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, - в обов'язковому порядку.

Відповідно до п. 1.4. Додатку 1 до Директиви Генерального штабуЗбройних Сил України «Особливості комплектування та ведення військового обліку резервістівоперативного резерву першої черги під час особливого періоду» (http://www.mil.gov.ua/content/other/dodatok1_7%20.pdf) призов резервістів ОР-1 на військову службу під час мобілізації здійснюється з оголошенням загальної мобілізації або за окремим рішенням Президента України в ході часткової мобілізації.

Відповідно до ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу»(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/print1493104501453553) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.

Отже, відповідно до вищенаведених норм, Ви перебуваєте на військовому обліку резервістів першої черги, тому ви зобов’язані прибувати за викликом для проходження медичного огляду.

            Доброго дня!

Відповідно до Листа МОН № 1/9-309 від 26.06.15 року «Роз’яснення щодо питань працевлаштування випускників ВНЗ» (http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/4120-) за умови, підписання студентом угоди з керівництвом вищого навчального закладу і роботодавцем (організацією, підприємством, установою), студент повинен відпрацювати за направленням, в іншому випадку він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди.

                У такому випадку студент повинен дотримуватись умов угоди, яка була ним підписана.

         Однак, згідно статті 43 КУ (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

         А також згідно Кодексу законів про працю (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08), право громадян України на працю, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

        Отже, студент, який прибув на роботу за направленням повинен дотримуватись умов угоди, яка була ним підписана, тобто працювати протягом трьох років в даній лікарні. Проте це не позбавляє особу права на звільнення раніше терміну прописаного в умовах договору, і в такому випадку особа буде нести відповідальність відповідно до умов договору, однією з яких є відшкодування у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартості навчання та компенсування замовникові всіх витрат.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran218#n218 , працівник має право реалізувати власні здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

У разі роботи одночасно на кількох підприємствах або одночасно на одному і тому ж підприємстві на кількох посадах прийнято виділяти основне робоче місце і роботу за сумісництвом. Основним робочим місцем прийнято вважати те підприємство, де зберігається трудова книжка працівника (якщо йдеться про сумісництво на одному підприємстві, то одна з посад є основною, а друга — за сумісництвом) Це закріплено у п.1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93) на осіб,   які   працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до п.1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93/parao35#o35) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до законодавства можна виділити два варіанти зміни статусу роботи через звільнення/прийняття.

Спочатку Ви подаєте роботодавцю заяву про звільнення, за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю. Після цього Ви подаєте заяву про прийняття на роботу відповідно до чинного законодавства. На підставі цих заяв видають накази про звільнення з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і про прийняття на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи).

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/page2) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

У статтях 17 і 18 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» перелічені обставини за яких, призовникам надається відстрочка від призову на строкову службу або право на звільнення від призову на строкову службу. Рекомендую ретельно їх вивчити.

Виходячи з наданої Вами інформації (яка можливо не повна), у Вас немає права на відстрочку або звільнення від призову на строкову військову службу. Для більш детального ознайомлення раджу Вам переглянути вказані посилання на Закон.

Доброго дня!

Наказ Президії Верховної ради УРСР від 21.03.1972 №862-v111 (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1972_07_21/an/32/P720862.html) на який Ви посилаєтесь в питанні, передбачає внесення змін до Кримінального Кодексу УРСР, а отже не може бути підставою для зарахування Вас до запасу.

Відповідно до п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran700#n700) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У разі, якщо Ви були засуджені за злочин, який передбачений як тяжкий злочин діючим Кримінальним Кодексом України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1493104501453553), тоді на Вас буде розповсюджуватися дія вищенаведеної норми.

Якщо ж злочин, за який Ви буди засуджені раніше, діючим Кримінальним Кодексом України не класифікується як тяжкий злочин або особливо тяжкий, то відповідно до ч. 1 ст.5 Кримінального Кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У такому випадку, на Вас не буде поширюватися дія п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».

Також раджу ознайомитись зі змістом статті 28 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» , яка передбачає граничний вік перебування в запасі.