Доброго дня! Вказані Вами обставини, самі по собі не можуть бути підставою для визначення місця проживання дитини з батьком.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran709#n709) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.3 ст.8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/print1493104501453553) за військовослужбовцями строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання осіб, звільнених із строкової військової служби, за поданням військовий комісаріат в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до Порядку № 105 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/105-2015-%D0%BF) виплату працівникам середнього заробітку здійснюватиме підприємство, компенсацію підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам здійснює Мінсоцполітики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх до районних (міських) управлінь, а вони – підприємствам.

Порядок № 105 визначив головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінсоцполітики.

Для роз’яснення механізму компенсації раджу звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у Вашій місцевості.

Доброго дня!

Відповідно до п. 1.3 розд.1 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z2109-12) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення) у день подання особою документів.

Відповідно до п. 4.1 розд.4 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою про реєстрацію місця перебування особи, яка подається особою або її законним представником.

Відповідно до п. 4.2 розд.4 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» для реєстрації місця перебування особа або її законний представник разом із заявою подає:

паспортний документ або довідку про звернення за захистом в Україні. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

документи, що підтверджують:

право на перебування в житлі - свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. За їх відсутності реєстрація місця перебування здійснюється за згодою власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім’ї;

право на перебування у закладі/установі або взяття на облік бездомних осіб - довідка про прийняття на обслуговування в такому закладі/установі, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи;

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце перебування дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Підстави для відмови у реєстрації місця перебування:

1.Особа не подала документів або інформації, необхідних для реєстраціїмісця перебування;

                2.Подані документи є недійсними або у них міститься недостовірна інформація;

3.Для реєстрації звернулась особа, яка не досягла 14-річного віку.

Відповідно до ст. 14 КУпАП(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran74#n74) посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Раджу Вам ще раз звернутися до відповідних органів, з вищевказаними документами. У разі надання Вами всіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови у реєстрації місця перебування, Вам повинні зареєструвати місце перебування. Якщо за відсутності підстав Вам було відмовлено у наданні даної послуги посадових осіб відповідного органу можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Доброго дня!

Відповідно до п. 11 ч.3 ст.3 ЗУ «Про державну службу»   (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19/paran29#n29) дія цього Закону не поширюється на: депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Отже, відповідно до законодавства України, не є державними службовцями посадові особи органів місцевого самоврядування.

Доброго дня!

Відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran188#n188) підставами припинення трудового договору є: переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Відповідно ч.3 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/print1493126871845532) страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, відповідно до законодавства, якщо Ви будете працювати на попередній роботі неповний місяць роботи, якщо Ви підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брали добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто Вам буде зараховуватися до стажу також ті дні за яких ви не будете працювати в період до кінця місяця.

Доброго дня!

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини регулюється ст. 1272 Цивільного кодексу України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15), а саме пункт 3 даної статті вказує на те, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними. Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Не вважаються поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини: 1) юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців про правила ст. ст. 1268 - 1269 ЦК; 2) подання заяви про прийняття спадщини за місцем проживання спадкоємця, а не за місцем її відкриття; 3) відсутність можливості вчасно звернутися до держнотконтори з причин великої черги до нотаріуса; 4) хвороба членів сім'ї спадкоємців; 5) надмірна заклопотаність на роботі; 6) тяжкий матеріальний стан спадкоємців тощо.

Водночас наведені причини є орієнтовними і оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, Ви маєте право звернутись з позовом до суду, якщо у Вас є поважна причина пропуску строків прийняття спадщини.

   Доброго дня!

Згідно із Законом України «Про заставу» (розділ II http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12) іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Для отримання інформації з приводу вилучення майна, передачі його банку, а також врегулювання даного питання я Вам раджу ознайомитись з Розділом V ЗУ «Про іпотеку» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15/page2).

Доброго дня!

Відповідно до ст. 307 Кримінального Кодексу України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14) незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів -караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Відповідно до ч.4 ст.12 Кримінального Кодексу України це діяння класифікується як тяжкий злочин, тому на Вас буде розповсюджуватися дія п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок»(http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran700#n700).

Доброго дня!

Виходячи з Вашого питання можна припустити, що Ви маєте на увазі соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям.

           Відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1768-14)  державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

           Відповідно до ст.7 ЗУ «Про соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»  державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних,   вищих   навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом   часу,   визначеного   у медичному   висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).

                    Отже, виходячи з інформації, яку Ви написали у питанні, соціальна допомога не буде призначатися Вашій сім?ї , оскільки Ваш чоловік працює неофіційно, тобто на законодавчому рівні, він не має статусу працівника. Тому соціальна допомога не буде призначена у зв’язку з тим, що працездатний член сім?ї не працює.

Доброго дня!

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/15/2015) оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Наразі, Указу Президента України про проведення мобілізації на території України немає, тому дія особливого періоду закінчилася з закінченням 210-денного терміну з початку набрання чинності вищезгаданого Указу.

Відповідно до пп.1.2 п. 1 Додатку 1 до директиви Генерального штабу Збройних Сил України «Особливості комплектування та ведення військового обліку резервістів оперативного резерву першої черги під час особливого періоду»(http://www.mil.gov.ua/content/other/dodatok1_7%20.pdf) із закінченням особливого періоду, резервісти ОР-1 звільняються зі служби у військовому оперативному резерві першої черги (в обов’язковому порядку) та в добровільному порядку можуть укласти контракт на проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України у військовій частині за їх вибором. У разі відмови укладати контракт, зазначені особи переводяться військовими комісаріатами на військовий облік військовозобов’язаних до оперативного резерву другої черги.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу»(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran825#n825)  військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, після закінчення особливого періоду резервісти оперативного резерву першої черги можуть укласти контракт на проходження служби у військовому резерві ЗСУ або ж у разі відмови укладати контракт, переводятьсяна військовий облік військовозобов’язаних до оперативного резерву другої черги. Військовозобов?язаних та резервістів можуть викликати на навчальні збори у мирний час.

Доброго дня! На Ваше питання складно дати вичерпну відповіть в режимі он-лайн консультацій, насамперед тому, что воно не достатньо конкретне. Якщо мова йде про укладення основного договору купівлі-продажу, - головне щоб в продавця було право власності на квартиру, а після угоди нотаріус одразу зареєстрував таке право на Вас. Якщо мова йде про попередній договір купівлі-продажу, - тут маса нюансів.

Відповідно до ч.2.ст.331 ЦК (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1493126871845532) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до законодавства, а саме до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/print1493126871845532) раджу перевірити у забудовника наявність таких документів:

Ліцензію на будівництво, видану Міністерством регіонального розвитку, будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Правовстановлюючі документи на землю: Державний акт про право власності на землю, а якщо земля в оренді – відповідний договір оренди.

Дозвіл на будівництво, яке видається виконавчими комітетами місцевих рад або рішення місцевої ради про виділення земельної ділянки.

Дозвіл на проведення будівельних робіт, який видається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Проектну документацію на будівлю, споруду, узгоджену з органом містобудування та архітектури.

Отримати інформацію про замовника та підрядників, які будуть брати участь у будівництві.

У всіх документах раджу звернути увагу на терміни їх дії виходячи з термінів будівництва.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про іпотеку» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

                Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

               Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об’єкт.

             Тому, бажано розглядати Ваше питання з вивченням конкретних документів.

Доброго дня!

Відповідно до пп.2.5 п.2 гл.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/print1493104501453553) у тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

У разі, якщо Вам було чи буде відмовлено у вчиненні дій, які передбачені Вашою довіреністю через помилку в написанні місця проживання, ці дії будуть правомірними, оскільки законодавство передбачає, що у тексті довіреності повинні міститися такі дані. Фактично ж у довіреності невірно вказане Ваше місце проживання.  

Тому, раджу звернутися до нотаріуса, який видавав Вам довіреність, для виправлення помилки.

Доброго дня! Вибачте, але безкрштовні консультаціі надаються виключно фізичним особам. Консультації з питань діяльності підприємств - надаються на платних засадах.

Добрий ранок!

Згідно пункту 1 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Також раджу звернути увагу, що пункт 15 статті 10-1 вказує на те, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

Отже, так Ви маєте право на відпустку. Вона буде вираховуватись згідно пункту 1 та пункту 2 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто тривалість відпустки буде прямо залежати від вислуги років військовослужбовця.

Ви можете використати відпустку і тоді, коли її час буде перевищувати строк Вашого контракту. Тоді дія контракту буде продовжуватись до останнього дня Вашої відпустки.

Доброго дня!

В законодавстві передбачається, що отримання власного житла на території військової частини можливе особами військовослужбовцями, особами, звільненими з військової служби, та членами їх сімей.

Однак, житло військовослужбовцям може бути надане не тільки на території військової частини. Як вказується у пункті 1 статті 4 Наказу Міністерства оборони «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12), військовослужбовці та особи, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб.

Дозволяється на підставі рішення заступника Міністра оборони України надавати за згодою військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов, жиле приміщення для постійного проживання в межах норми забезпеченості в інших населених пунктах, в яких не ведеться квартирний облік у зв’язку з відсутністю військових частин ЗС України.

Порядок отримання житла військовослужбовцям регулюється Наказом Міністерства оборони «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12)

А саме,

• Пункт 4 статті 1 визначає осіб, яким надається житло для постійного проживання;

• Пункт 12 статті 1 визначає порядок подання інформації задля отримання дозволу зарахування на квартирний облік;

• Розділ 2 визначає процес обліку квартир для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, а також порядок подання документів для зарахування на квартирний облік;

• Розділ 4 визначає процедуру забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

Для отримання відповіді на Ваше запитання раджу перейти за даним посиланням http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0024-12/print1500887103345338 та ознайомитись більш детально з наданою інформацією.

Доброго дня!

Вказане Вами положення закріплено у ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3543-12/print1493104501453553) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: наукові і науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, за умови, що вони працюють відповідно у вищих навчальних   закладах,   наукових   установах   та   організаціях, загальноосвітніх навчальних закладах за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Також, Вами було зазначено, що входите до оперативного резерву першої черги. Відповідно до п. 3 «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України»(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/618/2012) громадяни проходять службу у військовому резерві у добровільному порядку, а в особливий період військовослужбовці, які звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, - в обов'язковому порядку.

Відповідно до п. 1.4. Додатку 1 до Директиви Генерального штабуЗбройних Сил України «Особливості комплектування та ведення військового обліку резервістівоперативного резерву першої черги під час особливого періоду» (http://www.mil.gov.ua/content/other/dodatok1_7%20.pdf) призов резервістів ОР-1 на військову службу під час мобілізації здійснюється з оголошенням загальної мобілізації або за окремим рішенням Президента України в ході часткової мобілізації.

Відповідно до ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу»(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/print1493104501453553) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.

Отже, відповідно до вищенаведених норм, Ви перебуваєте на військовому обліку резервістів першої черги, тому ви зобов’язані прибувати за викликом для проходження медичного огляду.

            Доброго дня!

Відповідно до Листа МОН № 1/9-309 від 26.06.15 року «Роз’яснення щодо питань працевлаштування випускників ВНЗ» (http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/4120-) за умови, підписання студентом угоди з керівництвом вищого навчального закладу і роботодавцем (організацією, підприємством, установою), студент повинен відпрацювати за направленням, в іншому випадку він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди.

                У такому випадку студент повинен дотримуватись умов угоди, яка була ним підписана.

         Однак, згідно статті 43 КУ (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80), кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

         А також згідно Кодексу законів про працю (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08), право громадян України на працю, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

        Отже, студент, який прибув на роботу за направленням повинен дотримуватись умов угоди, яка була ним підписана, тобто працювати протягом трьох років в даній лікарні. Проте це не позбавляє особу права на звільнення раніше терміну прописаного в умовах договору, і в такому випадку особа буде нести відповідальність відповідно до умов договору, однією з яких є відшкодування у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартості навчання та компенсування замовникові всіх витрат.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran218#n218 , працівник має право реалізувати власні здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

У разі роботи одночасно на кількох підприємствах або одночасно на одному і тому ж підприємстві на кількох посадах прийнято виділяти основне робоче місце і роботу за сумісництвом. Основним робочим місцем прийнято вважати те підприємство, де зберігається трудова книжка працівника (якщо йдеться про сумісництво на одному підприємстві, то одна з посад є основною, а друга — за сумісництвом) Це закріплено у п.1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93) на осіб,   які   працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до п.1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93/parao35#o35) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до законодавства можна виділити два варіанти зміни статусу роботи через звільнення/прийняття.

Спочатку Ви подаєте роботодавцю заяву про звільнення, за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю. Після цього Ви подаєте заяву про прийняття на роботу відповідно до чинного законодавства. На підставі цих заяв видають накази про звільнення з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і про прийняття на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи).

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/page2) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

У статтях 17 і 18 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» перелічені обставини за яких, призовникам надається відстрочка від призову на строкову службу або право на звільнення від призову на строкову службу. Рекомендую ретельно їх вивчити.

Виходячи з наданої Вами інформації (яка можливо не повна), у Вас немає права на відстрочку або звільнення від призову на строкову військову службу. Для більш детального ознайомлення раджу Вам переглянути вказані посилання на Закон.

Доброго дня!

Наказ Президії Верховної ради УРСР від 21.03.1972 №862-v111 (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1972_07_21/an/32/P720862.html) на який Ви посилаєтесь в питанні, передбачає внесення змін до Кримінального Кодексу УРСР, а отже не може бути підставою для зарахування Вас до запасу.

Відповідно до п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran700#n700) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У разі, якщо Ви були засуджені за злочин, який передбачений як тяжкий злочин діючим Кримінальним Кодексом України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1493104501453553), тоді на Вас буде розповсюджуватися дія вищенаведеної норми.

Якщо ж злочин, за який Ви буди засуджені раніше, діючим Кримінальним Кодексом України не класифікується як тяжкий злочин або особливо тяжкий, то відповідно до ч. 1 ст.5 Кримінального Кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У такому випадку, на Вас не буде поширюватися дія п.6 ч.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».

Також раджу ознайомитись зі змістом статті 28 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» , яка передбачає граничний вік перебування в запасі.

Доброго дня!

Відповідно до п. 3.10 розд. ІІІ «Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0028-12) інформаційна довідка з Реєстру - це документ, який безоплатно надається Реєстратором за зверненням фізичної особи (уповноваженої нею особи) на отримання відомостей про себе з Реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Реєстрі.

Відповідно до ч.3 ст.16 ЗУ «Про публічні закупівлі» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/922-19/page2) визначені замовником кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.17 ЗУ «Про публічні закупівлі» переможець торгів у строк, що не перевищує п’яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

У пунктах 2, 3, 5, 6 і 8 ч.1 ст.17 ЗУ «Про публічні закупівлі» закріплено деякі підстави відмови в участі процедури закупівлі:

2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;

5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура.

Отже, замовник в тендерній документації самостійно вказує за який період необхідно подати інформаційну довідку цього типу. Тому Вам необхідно ознайомитись з тендерною документацією по проекту.

Відповідно до пп.1.2 п.1 Додатку 1 Директиви Генерального штабу ЗСУ «Особливості комплектування та ведення військового обліку резервістів оперативного резерву першої черги під час особливого періоду» (http://www.mil.gov.ua/content/other/dodatok1_7%20.pdf)   із закінченням особливого періоду, резервісти ОР-1 звільняються зіслужби у військовому оперативному резерві першої черги (в обов’язковомупорядку) та в добровільному порядку можуть укласти контракт напроходження служби у військовому резерві Збройних Сил України у військовійчастині за їх вибором. У разі відмови укладати контракт, зазначені особипереводяться військовими комісаріатами на військовий облік військовозобов’язаних до оперативного резерву другої черги.

Отже, після закінчення особливого періоду резервісти ОР-1 звільняються зі служби в оперативному резерві першої черги та можуть у добровільному порядку укласти контракт на проходження військової служби у резерві ЗСУ або ж можуть перевестися на військовий облік військовозобов’язаних до оперативного резерву другої черги.

Доброго дня!

Відповідно до абз.11 ст. 1 ЗУ «Про оборону України» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1932-12) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента №15/2015 від 15.01.15 «Про часткову мобілізацію» http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 210 діб.

Проводячи підрахунок, роблю висновок, що особливий період востаннє наставав 20 січня 2015 року та тривав до 17 серпня 2015 року, а з 18 СЕРПНЯ 2015 року в Україні закінчився Особливий період, і станом на сьогоднішній день нової «хвилі» мобілізації оголошено не було.

Доброго дня! Якщо тілесні ушкодження Вашого чоловіка дійсно середнього ступеню тяжкості, то буде заведено кримінальне провадження стосовно водія - порушника ПДР, за ст.286 КК України. Вашого чоловіка повинні визнати потерпілим у кримінальному провадженні. Але він має законні підстави ще до офіційних дій та рішень слідчого запропонувати винній особі відшкодувати спричинені збитки та витрати на лікування. Рекомендую зберігати чеки на всі витрати пов'язані з лікуванням та ім супутні. Також, Ви можете запропонувати відшкодувати моральну шкоду, яку визначайте на свій розсуд (в межах розумного). В разі відмови у відшкодуванні збитків Ви маєте право подати цивільний позов по винної особи.

Доброго дня!

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/2232-12/stru#Stru) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України:

2) на військовий облік військовозобов'язаних:

звільнені з військової служби в запас;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";

військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;

виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;

які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

2. Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч.11 ст.1 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов'язаних.

Відповідно до Переліку спеціальностей, по одержанні яких придатні до військової служби жінки перебувають на військовому обліку, медична спеціальність належить до військово-облікової.

Отже, якщо особа отримала медичну спеціальність і придатна до військової служби, то вона повинна перебувати на військовому обліку. Порушень Вашіх прав не вбачаю.

Доброго дня! Якщо Ви не є військовослужбовцем, то Ваша дисциплінарна відповідальність на місці роботи регламентується КЗпП України. Даним нормативним документом передбачено застосування до працівників за порушення трудової дисципліни такі стягнення як догана і звільнення. В той же час, законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Інші види стягнень можуть установлюватися законодав­ством, статутами та положеннями про дисципліну стосовно ок­ремих категорій працівників. Стягнення можуть установлюватись лише актами, прийнятими у межах повноважень відповідних органів.        Звернувшись до Закону України „Про державну службу" (ст. 14), можна побачити, що в ньому передбачаються такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Але вони названі саме заходами дисциплінарного впливу, а не стягнення. У Положенні про ранги державних службовців (п. 4) затримка у присвоєнні чергового рангу також названа як захід дисциплінарного впливу. Отже, попередження про неповну служ­бову відповідність і затримка у присвоєнні чергового рангу або в призначенні на посаду не являються дисциплінарним стягненням.  Тому, рекомендую поцікавитись у керівництва на підставі якого нормативного акту Вам оголошено зауваження.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran218#n218 , працівник має право реалізувати власні здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

У разі роботи одночасно на кількох підприємствах або одночасно на одному і тому ж підприємстві на кількох посадах прийнято виділяти основне робоче місце і роботу за сумісництвом. Основним робочим місцем прийнято вважати те підприємство, де зберігається трудова книжка працівника (якщо йдеться про сумісництво на одному підприємстві, то одна з посад є основною, а друга — за сумісництвом) Це закріплено у п.1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93) на осіб,   які   працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до п.1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93/parao35#o35) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до законодавства можна виділити два варіанти зміни статусу роботи через звільнення/прийняття.

Спочатку Ви подаєте роботодавцю заяву про звільнення, за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю. Після цього Ви подаєте заяву про прийняття на роботу відповідно до чинного законодавства. На підставі цих заяв видають накази про звільнення з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і про прийняття на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи).

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.54 ЗУ «Про освіту» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page2) педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

Відповідно по п.9 ст.55 ЗУ «Про вищу освіту» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/paran847#n847) посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Відповідно до пп.2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про вищу освіту» вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цього Закону прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Відповідно до п.11 ст.55 ЗУ «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Отже, відповідно до законодавства, педагогічною діяльністю може займатися особа, яка має ступінь магістра, але вона повинна пройти конкурсний відбір на заміщення вакантної посади науково-педагогічного працівника.

Доброго дня!

Відповідно до п.1 ч.1 ст.25 ЗУ «Про запобігання корупції» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran335#n335) державним службовцям забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Трудове законодавство не дає визначення поняття часу відпочинку, вільний від роботи час, але як і щодо робочого часу таке визначення вироблене наукою трудового права. Оскільки законодавець протиставляє час відпочинку робочому часові, то тим самим весь час, який знаходиться поза межами робочого часу, вважається часом відпочинку працівника, що перебуває у трудових відносинах. Часом відпочинку можна вважати вільний від роботи час, який працівник може використовувати на свій розсуд.

Відповідно до п.3 Додатку до «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93) усі працівники, крім основної роботи   та   роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.

Оскільки, викладацька діяльність прирівнюється до педагогічної діяльності, то державним службовцям не заборонено займатися викладацькою діяльністю, але відповідно до вищенаведеної норми законодавства, педагогічна робота не є роботою за сумісництвом.

Відповідно до ч.169.1 ст.169 Податкового Кодексу України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran3914#n3953) з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, розмір пільги відповідно до ч. 169.1.2 ст.169 Податкового Кодексу України, дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року - у розрахунку на кожну таку дитину.

Відповідно до ч.4 ст.7 ЗУ «Про державний бюджет» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1801-19/paran29#n29) прожитковий мінімум працездатних осіб) з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Відповідно до ч.169.4.1 ст.169 Податкового Кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Отже, відповідно до законодавства Ви маєте право на отримання податкової пільги у разі, якщо сума Вашого доходу не перевищує суми передбаченої Податковим Кодексом України.

Доброго дня!

Відповідно до пп.2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про вищу освіту» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page5) вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Відповідно до п.8 ст.17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran271#n271) відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:    у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти.

Оскільки, Ваша освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста прирівняна до вищої освіти магістра, то це означає, рівень магістра не буде вважатися наступним вищим освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти.

Отже, у Вашому випадку, Ви будете вступати двічі поспіль на отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, тому відповідно до законодавства вдруге відстрочка не буде надаватися.

Доброго дня!

Відповідно до п.4.1. Наказу Міністерства праці Міністерства юстиції Міністерства соціального захисту населення «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 ) у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Законодавство України не регламентує час дії печаток УРСР після проголошення незалежності України. Відповідно, якщо ж станом на жовтень 1996 року, під час Вашого звільнення, на підприємстві діяла печатка з позначкою УРСР, то даний запис у Вашій трудовій книжці було завірено на законних підставах.

Доброго дня! Якщо Вам, відповідно до посади, передається певне майно чи документи, то приймаються вони саме шляхом підписання акту прийому-передачі. Це насамперед у Вашіх інтересах, оскільки Ви нестиме відповідальність лише за те, що прийняли.

Доброго дня!

На разі, дійсно законодавство України не передбачає обов’язкового відпрацювання молодих фахівців, які здійснюють навчання за кошти місцевого чи державного бюджету.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.28 ЗУ «Про вищу освіту» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18) коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Виходячи з Вашого питання, можна припустити, що випускником було підписано угоду з керівництвом навчального закладу про підготовку фахівців із вищою освітою, що передбачає обов’язкове відпрацювання.

Відповідно до Листа МОН № 1/9-309 від 26.06.15 року «Роз’яснення щодо питань працевлаштування випускників ВНЗ» (http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/4120-) водночас, закон чи законодавчий акт не має зворотної дії і, за умови, підписання студентом угоди з керівництвом вищого навчального закладу і роботодавцем (організацією, підприємством, установою), студент повинен відпрацювати за направленням, в іншому випадку він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди.

                Отже, у такому випадку студент повинен дотримуватись умов угоди, яка була ним підписана.

                    Відповідно до ст.5 Наказу Міністерства охорони здоров?я «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98) керівники вищих закладів освіти після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою.

Відповідно до ст. 9 Наказу Міністерства охорони здоров?я «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0246-98) розірвати угоду, передбачену пунктом 5 цього Положення, випускник має право з таких причин: - встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення;

- встановлення   інвалідності   I або II групи у дружини (чоловіка) випускника, у одного з батьків (або осіб, які замінюють батьків) випускника;  

- якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

- у разі проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника;

- у   разі   вступу   випускників   вищих   закладів освіти I - II рівнів акредитації до вищих закладів освіти III - IV рівнів акредитації.

У цих   випадках   за рішенням комісії з працевлаштування випускників видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування.

                    Відповідно до ст. 21 Наказу Міністерства охорони здоров?я «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» випускник повинен прибути до місця призначення у термін,
визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від
обов'язку прибути на роботу за призначенням. 

                  У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився
приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п.
9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або
звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та
трьох   років   після   закінчення   останньої, він зобов'язаний
відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або
місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові
всі витрати.

         Відповідно до ст. 27 Наказу Міністерства охорони здоров?я «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» спірні питання, що виникають у разі порушення угоди, розглядаються в судовому порядку. 

Отже, у разі відсутності причин перелічених у ст.9 Наказу Міністерства охорони здоров?я «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка, яких здійснювалась за державним замовленням» випускник медичного коледжу повинен відпрацювати три роки за направленням.

Якщо ж випускник не прибув на роботу за направленням, або ж відмовився від роботи за призначенням у разі відсутності причин регламентованих законодавством чи його звільнено за ініціативи власника або ж за його ініціативи, він зобов’язаний відшкодувати вартість навчання та компенсувати витрати замовнику.

Доброго дня!

Відповідно до 13 ЗУ «Про державну службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3723-12/parao115#o115) особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця, а   також   державний   службовець подають   декларацію   особи, уповноваженої   на   виконання   функцій   держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції".

Відповідно до п. 49.3. ст.49 ПКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page9)  податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У даному випадку, раджу спробувати подати декларацію іншим способом передбаченим Податковим Кодексом України.

Доброго дня!

Перелік документів, які особа подає під час реєстрації місця проживання закріплено у «Правилах реєстрації місця проживання» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/print1493126871845532) відповідно до п. 18 військовий квиток або посвідчення про приписку повинні подавати громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку.

Відповідно до п.11 «Правил реєстрації місця проживання» орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

-особа не подала необхідних документів або інформації;

-у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

-звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Оскільки, у даному випадку, Ви не перебуваєте на військовому обліку, то вимога у наданні військового квитка під час реєстрації місця проживання працівниками ЦНАП є неправомірною та відповідно до п.1 ст.19 ЗУ «Про адміністративні послуги» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5203-17/paran205#n205) посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністратори несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законом, за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 1 «Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/582/2016#n57) військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.

Відповідно до ст. 28 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних»(http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF/page) картки первинного обліку зберігаються у виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад в алфавітному порядку за такими групами:п’ята група - картки первинного обліку призовників і військовозобов’язаних, знятих (виключених) з військового обліку.

Відповідно до абз.1 ст. 30 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних» у разі зняття (виключення) призовників і військовозобов’язаних із військового обліку виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Відповідно до абз.4 ст.30 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних» решта карток первинного обліку призовників і військовозобов’язаних, знятих (виключених) з військового обліку, зберігаються до виповнення їм 65 років, після чого знищуються із складенням акта.

Отже, підсумовуючи вищенаведені норми законодавства, вимога працівників ЦНАП у Вас військового квитка є неправомірною. Стосовнопитання зберігання військового квитка громадянами, які зняті (виключені) з військового обліку, то законодавство не регламентуєйого. Дані про зняття (виключення) Вас з військового обліку робиться в картці первинного обліку призовників, яка зберігається до виповнення Вам 65 років у виконавчих комітетами сільських, селищних та міських рад.

Доброго дня! Для повної відповіді на Ваше питання потрібно вивчення певних документів. Однак, якщо виходити лише з наданої Вами інформації, - будинок є спільною власністю подружжя незважаючи на те, що оформлений тільки на чоловіка. При розлученні і поділі майна, будинок ділитиметься порівну між подружжям незалежно від місця проживання дітей.

Доброго дня! Згідно ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв ....

Таким чином, закон прямо передбачає, що відмова від проходження  від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за даною статею.

Порядок проведення перевірки водіїв на стан сп'яніння визначений Наказом МВС "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15. Відповідно до вказаного наказу, водій якого підозрюють у перебуванні в стані сп'яніння має право на проходження обстеження в лікарських закладах.

Можуть, однак потрібно одержати відповідний дозвіл. Сам факт перебування на службі не дає такого права.

Доброго дня! В конкретній спадковій справи потрібно розбиратись більш детально ніж дозволяє формат он-лайн консультацій. Однак, виходячи з наданої Вами інформації можна зробити певні висновки та припущення. Після смерті Вашої матері Ви не звертались до нотаріуса з заявою про вступ у спадщину. (Відсутність заповіту тут ніякого значення не мала, оскільки відбувалось спадкування за законом). Ваша сестра, скоріш за все зверталась до суду за поновленням строків вступу у спадщину. Якщо вона вступила у спадщину і більше ніхто з рідні цього не зробив, в т.ч. і Ви, то вона вправі була розпоряджатись майном що досталось ій у спадок. Якщо вказана Вами хата не була приватною власністю, то приватизувати її мали право особи, які в ній прописані. Якщо Ви не були прописані, - відповідно й права на приватизацію не мали.

Доброго дня! Без вивчення статуту підприємства Вам ніхто не дасть відповіді на Ваше питання. Раджу звернутися до фахового юриста з пакетогм документів.

Доброго дня!

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового Кодексу України (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran3858#n3858) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до п.172.2 ст.172 Податкового Кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Оскільки, відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, у випадку володіння Вами земельною ділянкою менше трьох років ви зобов’язані будете сплатити податок.

Відповідно до абзацу 2 п.172.1 ст.172 Податкового Кодексу України умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Отже, відповідно до вищенаведених норм законодавства, у Вашому випадку, доцільніше отримати земельну ділянку у спадок.

Доброго дня! Ваше питання стосується одної з найактуальніших проблем кримінального процесу - визнання доказів недопустимими. Стаття 87 КПК України 2012 року містить визначення недопустимого доказу  та випадків при яких суд зобов’язаний визнати істотними порушення прав та основоположних свобод, як наслідок визнати такі докази не допустимими.  Питання допустимості доказів досить тісно пов’язане, як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги при розгляді справи в суді. При цьому, потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з підстав допустимості або недопустимості вирішується у кожній справі окремо.  Так ч. 2 ст. 87 КПК України встановлює обов’язок суду визнавати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема "здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов". Запис розмов є дією, яка потребує попереднього дозволу суду.

Доброго дня!

Вказане Вами питання регулюється Кодексом Законів про Працю України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/page) , ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/parao2#o2).

Відповідно до ст.139 КЗпП ( http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran817#n817) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ст.147 КЗпП За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Органами, які правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення відповідно ст. 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 1 ст.75 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran471#n471) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.41 ч.17 Книги 6 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1290 ( 1290-97-п ) Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-2003-%D0%BF)медичний молодший та обслуговуючий персонал (сестра медична молодша з догляду за хворими, санітарка, буфетник, робітник з обслуговування лазні, нянька, помічник вихователя, прибиральник виробничих приміщень) максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може складати не більше 25 календарних днів.  

Отже, щорічна основна відпустка помічника вихователя має бути тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, а максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може бути не більше 25 календарних днів. Конкретний розмір щорічної додаткової відпустки передбачається Колективним договором.

Доброго дня!

Відповідно до п. «а» ч.1 додатку 2 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-120) громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається: на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 21-річного віку; на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які   досягли 25-річного віку;на газові пістолети, револьвери і патрони до них, зарядженіречовинами сльзоточивої та дратівної дії, - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку; на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу 1 Наказу МВС №622«Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98) здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Відповідно до п.12.3 глави 12 розділу 2 Наказу МВС №622 «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»   військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, а також особи рядового і начальницького складу органів поліції України дозволи на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, основних частин зброї, пневматичної зброї, холодної зброї одержують після подання рапорту, довідки з місця служби, платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України та заповненої картки-заяви.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, відповідно до чинного законодавства вказана Вами причина є підставою для розірвання трудового договору у строк про який Ви просите.

Оскільки роботодавець порушує Ваші трудові права, а саме право на звільнення, то для вирішення Вашого питання стосовно,Ви можете звернутися до комісії по трудових спорах, адже відповідно до ч.1 ст.225 КЗпП працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також ви можете звернутися до Державної служби з питань праці, адже відповідно до пп.9 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/96-2015-%D0%BF) Державна служба з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.1 ст.172 ККУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1133#n1133) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Отже, за захистом свого порушеного права Ви маєте право звернутись до Комісії по трудових спорах, Державної служби з питань праці, а також до судових та правоохоронних органів.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Ч.6-8 ст.5 вказаного Закону містить вимоги, яким повинно відповідати письмове звернення.

Відповідно до ч.1 ст.7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.15 зазначеного Закону рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran992#n992) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності надає вмотивовану відмову щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк.

Щодо Вашої ситуації, то органи місцевого самоврядування, зокрема особа, яка повернула Вашу заяву, порушила Ваше право на звернення, оскільки відмовила Вам у прийнятті заяви.

Відповідно до ч.1 ст.24 зазначеного Закону особи, винні у порушенні ЗУ «Про звернення громадян», несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Зокрема, відповідно до ч.7 ст. 212³ КУпАП (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran2509#n2509) незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернень, інше порушення ЗУ «Про звернення громадян» тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»

Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Тобто, Ваше право на звернення було порушено шляхом відмови прийняти Вашу заяву. Чинне законодавство передбачає відповідальність винних осіб, за порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян».

Доброго дня!

Відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місця, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передбачена ст.175¹ КУпАП (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1881#n1881), зокрема вчинення такого правопорушення тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого правопорушення, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо місць у яких заборонено куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет та кальянів, то відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15/parao141#o141) та п.1 Рішення Київської міської ради від 18 вересня 2008 р. №246/246 «Про заходи щодо впорядкування тютюнокуріння в місті Києві» (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/8BF0617C81BC3B9AC22574DB0068AE73?OpenDocument) місцями в яких повністю заборонено куріння є: дитячі майданчики; місця дитячого відпочинку, включаючи ігротеки, комп'ютерні клуби, кінотеатри та прилегла до них територія; зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; ліфти, будинкові сходи та під'їзди багатоповерхових житлових будинків, гуртожитки, підземні переходи, таксофони; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту; зони відпочинку, включаючи парки, пляжі, сквери; літні майданчики, закриті та відкриті спортивні споруди; робочі місця на підприємствах, установах та організаціях різної форми власності.

А також, місяцями в яких частково заборонено вживання тютюнових виробів в місті Києві є: офісні приміщення підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, що користуються найманою робочою силою; заклади торгівлі закритого та відкритого типів, включаючи торгові ряди, кіоски, ринки, ярмарки, оптові та дрібнооптові бази, магазини; об'єкти громадського харчування: ресторани, бари, паби, кафе; нічні клуби та дискотеки, заклади грально-розважальної сфери; органи державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідальність за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді передбачена ст.178 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.178 КУпАП забороняється розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях.

До інших місць, у яких заборонено розпивання пива (крім слабоалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, відповідно до ч.1 ст.15-2 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80/page) відносяться заклади охорони здоровя (крім споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях), навчальні та освітньо-виховні заклади, зупинки транспорту, підземні переходи, заклади культури, заклади спортивних споруд (крім пива у пластиковій тарі), ліфти і таксофони, дитячі майданчики, спортивні майданчики, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, приміщення інших державних установах.

Доброго дня!

Питання прийому на роботу на тимчасовій основі регулюється Кодексом Законів про працю України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran123#n123), зокрема п.2 ч.1 ст.23 КЗпПУ передбачає можливість укладення строкового трудового договору.

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпПУ строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

А також п.2 ч.1 ст. 36 КЗпПУ передбачає, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку, на який було укладено трудовий договір.

Окрім цього, прийом на роботу на тимчасовій основі регулюється Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74).

Відповідно до п.3 вказаного Указу осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.