Доброго дня!

Підстави припинення трудового договору закріплені в ст. 36 КЗпПУ (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204).

«Догляд за дитиною» - це причина розірвання трудових відносин, а не підстава, підставою є ініціатива працівника. Тобто, Вам потрібно подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. В заяві Ви можете вказати причину – догляд за дитиною. Оскільки Вашій дитині 9 років, то відповідно до ч.1 ст.38 КЗпПУ роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк про який Ви просите.

Якщо Ви не хочете розривати трудові відносини з Вашої ініціативи, раджу Вам звернутись до роботодавця, якщо Ви досягнете згоди, то трудові відносини буде припинено на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ, тобто за угодою сторін.

Доброго дня!

Усиновлення дитини може відбувати за згодою батьків дитини (ст.217 СКУ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran1137#n1137) та без такої згоди (ст.219 СКУ).

У Вашій ситуації існує два шляхи вирішення проблеми.

1.Якщо батько дітей Вашої дружини позбавлений батьківських прав, щодо дітей, яких Ви хочете усиновити, то відповідно до п.4 ч.1 ст.219 СКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran1046#n1046) усиновлення дитини проводиться без згоди батьків.

Тобто, у такому випадку, для здійснення усиновлення згода буде не потрібна.

2.Якщо батько дітей Вашої дружини не позбавлений батьківських прав, щодо дітей, яких Ви хочете усиновити, то відповідно до ч.1 ст.217 СКУ усиновлення дітей здійснюється за вільною згодою батьків, в даному випадку батька.

Однак, оскільки батько дітей не хоче надавати такої згоди, проте, Вами було зазначено про те, що Він не виконує своїх обов’язків щодо виховання, то Ваша дружина має право звернутись з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав. Адже відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СКУ батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Якщо суд задовольнить позов про позбавлення батька батьківських прав, то усиновлення буде здійснюватись без його згоди.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.2 ст.166 СКУ особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Відповідно до ч.3 ст.166 СКУ при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Якщо суд відмовить у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, то для усиновлення Вами дітей Вашої дружини необхідна буде згода батька дітей.

Доброго дня!

Відповідно до пп.3 п.204 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008/paran869#n869) військовослужбовці строкової військової служби мають право на відпустку за сімейними обставинами.

Відповідно до п.1 ч. 9 ст.10¹ ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/page2) відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у разі укладення ним шлюбу – тривалістю до 10 календарних днів.

Тобто, Ви маєте право скористатись цим видом відпустки і позбавити Вас цього права не можуть.

Доброго дня!

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП, Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Аналогічна норма закріплена і у ст. 22 Закону України «Про відпустки».

Від так, роботодавець, дійсно має право вимагати перерахунок та повернення коштів за звільнення до закінчення того робочого року в рахунок якого Ви уже отримали відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Доброго дня!

П. 110 – 114 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачає порядок та умови переміщення військовослужбовців з однієї військової частини в іншу.

В залежності від обставин, на які особа збирається посилатись як на підставу переведення до іншої військової частини, необхідно додавати різні документи до рапорту про переведення (медичний висновок, зміна місце постійного проживання і т.д.).

Отже, Вам необхідно подати рапорт, додавши до нього пакет документів, якій підтверджує обставини, на які Ви посилаєтесь як на підставу для переведення до іншої частини.

Доброго дня!

У вільному доступі відсутній нормативний акт, який би забороняв проходити військову службу в тій чи іншій військовій частині. З приводу Вашого питання, ознайомтесь з Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 або зверніться до свого військового комісаріату.

Доброго дня!

Відповідно до ст.31 та ч.1 ст.32 ЦКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran193#n193) неповнолітня особа, у віці від 14 до 18 років, має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної творчої діяльності, що охороняються законом; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншим доходом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім’я.

Щодо всіх інших правочинів, то відповідно до ч.2 ст.32 ЦКУ неповнолітня особа вчиняє їх за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.32 ЦКУ на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Тобто, для укладення договору про пайову участь, а також для оформлення права власності на нерухоме майно повинен бути дозвіл органу опіки та піклування, а також нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників, оскільки це прямо передбачено чинним законодавством.

Доброго дня!

Військовослужбовці не мають права на відстрочку від проходження військової служби. Оскільки це право, яке особи можуть реалізувати до початку проходження військової служби.

Однак, якщо при проходженні військовослужбовцем військової служби, виникли певні обставини, які унеможливлюють проходження ним військової служби, він має право на дострокове звільнення з військової служби. Підстави дострокового звільнення з військової служби передбачені ч.3 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran428#n428).

За своїм змістом підстави дострокового звільнення з військової служби і підстави надання відстрочки є подібними, а за сімейними обставинами аналогічними.

Для більш детального ознайомлення з підставами дострокового звільнення з військової служби раджу ознайомитись з інформацією, яка міститься за вказаними посиланнями.

Доброго дня!

Якщо Ви проходите строкову військову службу, то відповідно до пп. «б» п.1 ч.3 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran428#n428) військовослужбовці строкової військової служби звільняються зі служби достроково  за сімейними обставинами - у разі виникнення в них права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин.

А відповідно до п.1 ч.2 ст.17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством.

Якщо Ви проходите військову службу за призивом осіб офіцерського складу, чи військову службу за контрактом, то відповідно до пп. «в» п.2 ч.3 ст.26 та п. «д» ч.6 ст.26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» особи офіцерського складу звільняються з військової служби дострокового, а контракт про проходження військової служби припиняється (розривається) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.5 п.1 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-п/paran12#n12) військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Отже, вказана Вами причина є підставою для дострокового звільнення Вас зі строкової військової служби. В той же час, для звільнення від контрактної служби потрібно оформлення постійного стороннього догляду, що не є опікунством.

Відповідь надано Вам в загальних рисах. Дійсна ситуація потребує вивчення багатьох складових.

Доброго дня!

Згідно п.п. 174.2.1 п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, Об'єкти спадщини оподатковуються: за нульовою ставкою, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Однак, зауважу, що дана норма вступила в силу з 01.01.2017 року, а тому розповсюджується виключно на нерухоме майно, яке передається за договором дарування з 01.01.2017 року.

Якщо нерухоме майно було передано за договором дарування раніше 2017 року, нульова ставка до другої черги споріднення не застосовується, та підлягатиме сплата в розмірі 5% від оцінки майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено випадки у яких особа зобов’язана провести оцінку майна.

Однак, у разі якщо Ви звільненні від сплати податку відповідно до Податкового кодексу України, то проводити оцінку майна немає необхідності.

Доброго дня!

Чинним законодавством України, а саме п. «б» ч.1 ст.81 ЗКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/paran636#n636) передбачена можливість громадян України набути право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі земель державної і комунальної власності.

З буквального змісту статті вбачається, що кожен громадянин України, має право отримати земельну ділянку у приватну власність, шляхом її передачі із державної або комунальної власності.

Додатково зазначу, що відповідно до ч.4 ст.116 ЗКУ передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян, у межах норм визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання.

Тобто, кожен громадянин України має право отримати у приватну власність декілька земельних ділянок, за умови, що ці земельні ділянки мають різне цільове призначення.

Таким чином, земельну ділянку можна одержати у власність не на сім’ю, а на кожну особу.

Доброго дня!

Відповідно до пп. «б» п.12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/49-91-%D0%BF) гумові кийки є спеціальним засобом активної оборони, що застосовується при охороні громадського порядку.

Вказані Правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом поліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

Отже, громадяни України не підпадають під категорію осіб, яким дозволено вільне володіння та зберігання спеціальних засобів такого типу.

Доброго дня!

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Від так, дійсно у разі якщо Ви являєтесь посадовою (службовою) особою то сукупна вартість отриманих Вами подарунків в одному календарному році не повинна перевищувати двох прожиткових мінімумів.

Тобто, з січня 2017 року – 3200 гривень, з травня - 3368 гривень, з грудня – 3524 гривень.

Зауважу, що у разі отримання подарунків від осіб, які перебувають у Вашому підпорядкуванні чи у зв’язку із здійсненням Вами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування то вартість отриманих подарунків у календарному році не може перевищувати одного прожиткового мінімуму (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції)

Доброго дня!

Відповідно до п. 5 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми іншиx законів містять посилання нa неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тo для цілей їх застосування використовуєтьcя сума в розмірі 17 гpивень, крім норм адміністративного тa кримінального законодавства в чaстині кваліфікації злочинів абo правопорушень, для якиx сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється нa рівні податкової соціальної пільги, визнaченої підпунктом 169.1.1 пyнкту 169.1 статті 169 рoзділу ІV цьогo Кодексу для відповідного року. У п. 169.1.1 ч. 169.1 ст. 169 вказаного Кодексу, передбачається соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Соціальна пільга станом на 2017 рік становить - 800 гривень.

Тобто, неоподаткований мінімум доходів громадян на рівні податкової соціальної пільги застосовується в частині кваліфікації злочинів та правопорушень, а не в частині визначення суми штрафних санкцій за правопорушення або злочин.

Що стосується розміру штрафних санкцій, то в цьому випадку слід застосовувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян виходячи із суми 17 грн.

Таким чином, враховуючи вище викладене, при кваліфікації злочинів або правопорушень необхідно виходити з встановленої соціальної пільги. А при розрахунку розміру штрафу, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, - з неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством на сьогоднішній день у розмірі 17 гривень.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/page) пенсія інвалідам II групи встановлюється у розмірі 90 відсотків пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.33 вказаного Закону непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком,  за наявності такого страхового стажу:

у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Будь-яких інших способів змінити розмір пенсії по інвалідності законом не передбачено.

Доброго дня!

Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204) підставою припинення трудового договору є згода сторін.

З буквального змісту статті можна дійти висновку, що для звільнення з цієї підстави необхідно щоб сторони досягли згоди. У разі, якщо одна зі сторін не згодна з запропонованими іншою стороною умовами, вона має право відмовитись від звільнення з цієї підстави.

Від так, у разі якщо вказана Вами підстава для звільнення не влаштовує роботодавця, він має змогу відмовити. Тому Вам варто буде розглянути інші види звільнень.

Доброго дня!

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran271#n271) відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати.

Отже, відповідно до вказано статті Ви маєте право на відстрочку від призову на строкову військову службу, оскільки Ви маєте одиноку непрацездатну матір (її непрацездатність підтверджується інвалідністю), а також непрацездатних осіб – бабусю та дідуся, якщо раніше Ви перебували на їхньому утриманні (непрацездатність бабусі та дідуся підтверджується досягненням ним пенсійного віку).

Доброго дня!

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я заселення» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15/page) забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів у під’їздах житлових будинків.

Відповідно до ч.1 ст.175¹ КУпАП (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1881#n1881) куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, -тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 зазначеної статті повторне протягом року вчинення вказаного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки відповідно до п.1 ч.1 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я заселення» під’їзди житлових будинків це громадське місце, то накласти стягнення за цей вид правопорушення мають право працівники поліції.

Отже, Ви маєте право звернутись до працівників поліції з метою притягнення особи, яка порушує законодавство про заборону куріння до адміністративної відповідальності.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпПУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran709#n709) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації.

Щодо Вашого першого запитання, у разі призову для проходження військової служби особами офіцерського складу, керівник закладу повинен видати наказ про увільнення працівника від роботи.

Щодо того, що Вас призвано для проходження військової служби за призивом осіб офіцерського складу під час відпустки, то відповідно до п.2 ч.2 ст.11 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр/paran48#n48) щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільнення на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону,  якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Щодо наступного запитання, то відповідно до п. 2.2.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93/print1493104501453553) до трудових книжок вносяться відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим нагороди.

Тобто, до трудових книжок заносяться відомості про звільнення, коли йдеться про розірвання трудових відносин,а не про увільнення, коли особа увільняється від виконання трудових обов’язків, у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків.

Отже, на основі викладеного можна дійти висновку, що у разі призову працівника для проходження військової служби особами офіцерського складу, за ним зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації. Якщо призов для проходження військової служби відбувається під час щорічної відпустки, то невикористана частина відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період. Відомості про те, що особа увільняється від роботи на час виконання державного обов’язку оформляються відповідним наказом керівника підприємства, установи, організації, і не заносяться до трудової книжки.

Доброго дня! Такий ліміт чинним законодавством не передбачено. Заборони також відсутні.

Доброго дня! Для мене це також таємниця. Я ніде не знайшов у вільному доступі як Міністерство Юстиції відреагувало на направлений на завтвердження наказ Міністра Оборони.

Доброго дня! Відповідь на Ваше питання не може бути надана у форматі он-лайн консультацій, оскільки може бути розцінена як сприяття в ухиленні від призову на в/с. Ви можете замовити персональну консультацію на яку направити більш широке питання.

Доброго дня! Військовий комісар має право викликати до РВК військовозобов'язаного незалежно від оголошення призову чи мобілізації. Це ні в якому разі не означає можливості відправлення у військо у інших засіб ніж на добровільних засадах (контракт)

 Доброго дня! Почитайте "ПОЛОЖЕННЯ про порядок продажу, придбання, реєстрації,
обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами
сльозоточивої та дратівної дії" http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/706-93-%D0%BF Зверніть увагу на пункт 5. "Упаковки  з  аерозолями  сльозоточивої  та  дратівної  дії  (газові   балончики)  реалізуються  (продаються)  громадянам,  які досягли  18-річного  віку,  суб'єктам  підприємницької діяльності, установам  і  організаціям  без дозволу органів внутрішніх справ у
спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів." Щоб уникнути відповідальності за застосування вказаних засобів, в т.ч. кримінальної, раджу суворо дотримутись п.п.30-31 Положення "30.  Спеціальні  засоби  самооборони,  заряджені   речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються громадянами:  для захисту від злочинних посягань на своє життя і  здоров'я,
житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян;  для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють: для  затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і  намагається  втекти  або вчинити опір, з наступною передачею її
працівникам  органів внутрішніх справ. Перед  застосуванням    спеціальних    засобів    самооборони
громадянин якщо є можливість,  зобов'язаний  попередити  нападника про свій намір їх застосувати. Якщо внаслідок застосування спеціальних  засобів  самооборони нападникові  заподіяно  тілесні  ушкодження   або    він    помер, громадянин,  що  застосував  такі  засоби,  зобов'язаний   негайно викликати карету  швидкої  медичної  допомоги,  вжити  заходів  до забезпечення  охорони  місця  події та сповістити про це прокурора або  орган  досудового  розслідування. 31. Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.     Категорично  забороняється  застосовувати  спеціальні  засоби самооборони  до  працівників  правоохоронних  та  природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків. 

Відповідь на Ваше питання не відповідає завданням нашого сайту.

Доброго дня! Виходячи з позиції необхідності боротьби із латентною злочинністю, рекомендую подати заяву до місцевого органу внутрішніх справ за місцем Вашого знаходження, а також, паралельно до відділу МВС по боротьбі з кіберзлочинністю. Щодо перспектив розкриття і розслідування давного злочину, а також притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і відшкодування збитків, - вони примарні. На превеликий жаль, скоріш за все, ніхто просто не буде займатися цією справою. Однак, надія помирає останньою.

Доброго дня!

Відповідно пп.27 п.4 Кодексу газорозподільних систем (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15/print1493126871845532) лічильник газу – засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам’ятовування та відображення об’єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку.

Відповідно до ч.2 Порядку ведення Реєстру затверджених типів вимірювальної техніки (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1081-16) Реєстр затверджених типів вимірювальної техніки є електронною базою даних, що містить відомості про затверджені типи засобів вимірювальної техніки.

Отже, чинне законодавство передбачає, що лічильник як засіб вимірювальної техніки повинен бути внесений до Реєстру затверджених типів вимірювальної техніки. Якщо той тип лічильника, якби Ви хочете встановити міститься у вказаному реєстрі, то Ви маєте право на його встановлення.

Доброго дня! Так, вказане Вами не є перешкодою у встановлення опіки. В той же час, опікунство не буде підставою для звільнення від призову на військову службу.

Якщо Вас не викликають, - то не зобов'язані.

Доброго дня!

Відповідно до абз. 3 пп.2 ч.5 ст.37 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran700#n700) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України.

Отже, якщо Ваш син офіційно працевлаштований за кордоном, у зв’язку з чим вибув за межі України більше як на три місяці, і є відповідні документи, які це підтверджують, то він дійсно підлягає зняттю з військового обліку військовозобов’язаних.

Документи, необхідні для зняття з військового обліку передбачені в Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-п/print1493104501453553). Відповідно до вказаного Порядку  дипломатичні та консульські представництва України повідомляють у семиденний строк з дня взяття на консульський облік або зняття з нього про призовників і військовозобов’язаних відповідним районним (міським) військовим комісаріатам за місцем перебування їх на військовому обліку.

Доброго дня!

Відповідно до ч.5 ст.4 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу України» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/print1493126871845532) Генеральний штаб Збройних Сил України проводить розподіл призовників за станом здоров’я та рівнем освіти пропорційно між Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Вимоги до стану здоров’я різних категорії осіб встановлюється Положенням про військово-лікарняну експертизу в Збройних Силах України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/paran536#n536).

Доброго дня!

Порядок проходження стажування в органах місцевого самоврядування регулюється Положенням про порядок стажування у державних органах (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/804-94-п).

Відповідно до п.1 зазначеного Порядку з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця, може проводитися їх стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватись стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Окрім цього, відповідно до п.6 вказаного Порядку стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування.

Отже, стажування передбачає виконання індивідуального плану, проводиться з відривом від основної роботи, а також на підставі письмової заяви самого стажиста. Вимог щодо обов’язково проходження стажування при переведенні на вищу посаду у чинному законодавстві немає.

Доброго дня!

Консультація з даного питання не може бути надана, оскільки зі змісту викладеної інформації, не можна зрозуміти суть запитання.

Доброго дня!

Відповідно до абз.4 пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/print1493104501453553)жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Порядок подання та оформлення документів, необхідних для призначення відповідної пенсії закріплений у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05).

Відповідно до вказаного Порядку, для призначення пенсії за віком необхідно подати такі документи:

1. документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;

2. документи про стаж;

3. документ про заробітну плату;

4. документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5. документи, які засвідчують особливий статус особи, в даному випадку документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку.

Отже, жінка, яка народила п’ятеро або більше дітей і виховала їх до шестирічного віку, має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. Перелік необхідних документів для призначення пенсії закріплений у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Для детального ознайомлення з вимогами до вказаних документів, рекомендую ознайомитись з інформацією, яка міститься за вказаними посиланнями.

Доброго дня!

Відповідно до п.15 ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/paran195#n195) особам, на яких поширюється дія цього Закону, в тому числі членів сім’ї загиблого військовослужбовця, надаються такі пільги, як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу інвалідам війни і сім'ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Тобто, на підставі вкладеного можна дійти висновку, що батьки загиблого військовослужбовця мають право на позачергове забезпечення житловою площею. Якщо ці особи потребують покращення житлових умов. А також вони мають право на отримання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва та на допомогу у будівництві індивідуальних житлових будинків.

Окрім цього, зазначу, що відповідно до ст.41 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran779#n779) та ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/paran306#n306) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.1 ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Відповідно до пп.2 ч.2 ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Детальний порядок призначення і виплати такої допомоги регламентується Постановою КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/975-2013-%D0%BF).

Доброго дня!

Відповідно до пп.3 ч.1 ст. 25 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/print1493126871845532) відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 ЗУ «Про відпустки», в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина-інвалід підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Тобто, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю визначеною в медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, за Вашим бажанням Вам надається відпустка без збереження заробітної плати. Якщо Ви надасте медичний висновок, який підтверджує, що дитина потребує домашнього догляду, то роботодавець не має права відмовити Вам у наданні такої відпустки. Щодо того, що дитина ходить в дитячий садок, то в чинному законодавстві немає прямої заборони про те, що цей вид відпустки, у зв’язку з відвідуванням дитячого садка не надається. Одна з буквального змісту статті вбачається, що цей вид відпустки надається, якщо дитина потребує домашнього догляду. Тобто все залежить від того, чи нададуть Вам у лікарні необхідну довідку.

Щодо наступного запитання, то відповідно до ч.3 ст.184 КЗпПУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran1018#n1018) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років –якщо жінці надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, на основі викладеного можна дійти висновку, що якщо Ви зможете надати медичний висновок, який підтверджує що дитина потребує домашнього догляду, то роботодавець не може відмовити Вам у наданні відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а також не зможе звільнити Вас.

Доброго дня!

Відповідно до абз.4 п.6 Постанови КМУ «Про спрощений порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21.10.1995 р. №848 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/848-95-п) субсидія не призначається, якщо неповнолітні діти (крім студентів денної форми навчання, які зареєстровані та проживають у гуртожитках), маючи батьків, зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) самі.

Отже, якщо в квартирі зареєстрована лише 14-річна дитина, яка має батьків, субсидія не призначатиметься.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page20)  право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦКУ заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.1235 ЦКУ заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Отже, на підставі викладеного можна дійти висновку, що у разі, якщо був складений заповіт, то спадкоємцем спадкової маси є особа визначена у заповіті. Оскільки невістка, відповідно до законодавства, не має права на обов’язкову частку у спадщині, то до спадкоємця переходить вся спадкова маса без виділення будь-яких часток.

Щодо визнання заповіту недійсним, то відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦКУ за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, невістка, як заінтересована особи має право звернутись з позовом до суду, але лише якщо є підтвердження того, що волевиявлення заповідача не відповідало його волі.

Додатково зазначу, що навіть якщо заповіт буде визнано недійсним, то відповідно до ч.1 ст.1257 ЦКУ у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

А відповідно до ст.1261 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Доброго дня!

Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/paran204#n204) підставою припинення трудового договору є згода сторін.

З буквального змісту статті можна дійти висновку, що для звільнення з цієї підстави необхідно щоб сторони досягли згоди. У разі, якщо одна зі сторін не згодна з запропонованими іншою стороною умовами, вона має право відмовитись від звільнення з цієї підстави.

Тому роботодавець може відмовитись звільнити працівниказа згодою сторін.

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12)військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п.2.2. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09) контракт про проходження військової служби з дня його укладення з особами офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу.

Тобто, кадрова військова служба є різновидом військової служби за контрактом. Проходити військову службу на основі контракту можуть різні категорії військовослужбовців, які зазначено в ч.1 ст.19 зазначеного Закону. Кадрову військову службу на основі контракту проходять особи офіцерського складу.

Доброго дня!

Відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/print1493126871845532) громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

Тобто, офіцерів запасу можуть призвати для проходження військової служби особами офіцерського складу.

Проте, на разі відомо лише те, що 30 червня 2017 року Міністром оборони України було підписано наказ про призов офіцерів запасу і подальшому він був переданий для підписання у Міністерство юстиції України. Однак, на даному етапі у вільному доступі немає інформації про затвердження Наказу Міністра оборони України Міністерством юстиції.

Окрім цього, зазначу, що у чинному законодавстві існує колізія. А саме, у п.10.1 Наказу Міноборони України «Про затвердження Інструкції, про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09/paran14#n14) вказано, що громадяни України віком до 43 років, яким присвоєно відповідне первинне військове звання офіцера запасу у разі потреби наказом Міністра оборони України можуть бути призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

В той же час п.60 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України затвердженого Указом Президента України передбачає, що в мирний час за наказом Міністра оборони для проходження військової служби може бути призвано офіцерів запасу віком до 30 років.

З огляду на те, що ці два нормативно-правових акта суперечать один одному, а Положення затверджене Указом Президента України має вищу юридичну силу, то на мою думку, Міністерство юстиції України повинно повернути Наказ Міністерства оборони про призив офіцерів запасу.

Доброго дня! Відповідно до ч.2 ст.46 ЗУ «Про вищу освіту» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page4) здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Відповідно до п.1 ч.2 ст.61 вказаного Закону до здобувачів вищої освіти відноситься така категорія осіб як «студент». Студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра. Тобто, за наявності обставин, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми студент, не залежно від обраної ним форми навчання, має право на отримання академічної відпустки. Відповідно до абз.3 Загальної частини Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0325-96) максимальна тривалість академічної відпустки встановлюється до одного року. При необхідності тривалість академічної відпустки може бути продовжена ще на один рік.

Доброго дня!

Відповідно до абз. 4 п. 41 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008/page2)черговим військовим званням є військове звання, наступне за тим, яке має військовослужбовець.

У ч.2 ст.5 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12/paran90#n90) закріплено види військових звань.

Строки вислуги та перебування у військовому званні закріплені у Підрозділі ІІІ Розділу ІІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008/page2).

Строк вислуги для кожного військового звання різний. Оскільки з Вашого запитання не можна визначити, яке звання буде черговим, тому раджу Вам ознайомитись з інформацією, яка міститься завказаними посиланнями.

Доброго дня!

Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр) щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Отже, перенести Вам відпустку чи перервати її тривалість без Вашої письмової згоди не можуть.

Якщо Ви погодитесь і Вам буде надана відпустка у зазначені Вами строки, і в період з 06.07 по 24.07 Ви відправитесь на лікування і зможете підтвердити це листком непрацездатності, то відповідно до п.1 ч.2 ст.11 вказаного Закону у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена.

Тобто, відпустка повинна буди продовжена на таку кількість днів, під час яких Ви перебуваєте на лікуванні ( за умови що це підтверджується листком непрацездатності). У вказаному Вами випадку відпустка повинна були продовжена на 7 днів (за дні з 06.07 по 09.07 та з22.07. по 24.07).

Щодо наступного запитання, то відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/page)застраховані громадяни Українимають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до пп.1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Тобто в період з 10.07. по 21.07. (під час яких Ви повинні перебувати на роботі) у разі тимчасової втрати працездатності Ви маєте право на матеріальне забезпечення.

Порядок надання виплат закріплений у ч.2 ст.22 вказаного Закону.

Отже, на основі викладеного можна дійти висновку, що відпустка повинна бути подовжена на кількість днів, під час яких Ви хворіли перебуваючи у відпустці (за умови підтвердження вказаного факту листком непрацездатності). Ви маєте право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Доброго дня! Рекомендую з приводу написання такої претензіі звернутись до юриста. (Не бажано телефонувати хірургу і просити проконсультувати як вирізати запалений апендикс). За необхідності, наш офіс може підготувати відповідний документ.  

Для цього існує поняття "Необхідна оборона".   Частина 3 ст. 27 КУ визнає право кожного захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань. Утіленням конституційних положень є ст. 36 КК України, згідно з якою кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або можливості звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.  Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України не є злочином спричинення шкоди особі, яка посягає, в стані необхідної оборони, тобто при захисті прав та інтересів особи, що захищається, або інших осіб, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Дії в стані необхідної оборони, спрямовані на заподіяння шкоди особі, що посягає, можуть виявлятися в заподіянні тілесних ушкоджень, позбавленні волі, спричиненні матеріальних збитків, і навіть - у позбавленні життя. Право на захист є природним правом кожної людини, незалежно від її професійної, фізичної чи іншої підготовки. Кожен може скористатися правом на необхідну оборону, закон не зобов'язує це право застосовувати. Право на необхідну оборону не може бути необмеженим. Теорією кримінального права визначено, що правомірність необхідної оборони визначається умовами, що їх звичайно ділять на дві групи: 1) ті, що стосуються посягання; 2) ті, що стосуються захисту від нього. До умов, яким має відповідати посягання, від котрого особи можуть захищатися, спричиняючи шкоду особі, що посягає, належать:  - суспільна небезпечність посягання; - його наявність; - його реальність.

Суспільно небезпечним є посягання, здатне заподіяти істотну шкоду право-охоронюваним інтересам (особі, суспільству, державі). Найчастіше необхідна оборона здійснюється проти злочинного, тобто кримінально караного діяння (хуліганства, грабежу, зґвалтування тощо). Однак, вона можлива й від суспільно небезпечних дій неосудних, а також осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Як необхідну оборону потрібно розуміти дії, спрямовані на заподіяння шкоди тваринам, якщо їх напад скерований волею людини (тварина використовується як знаряддя посягання). Якщо напад тварини стався без упливу людини, то такі випадки слід розглядати за правилами крайньої необхідності. Не визнається такою, що перебувала в стані необхідної оборони, особа, котра заподіяла шкоду іншій особі, у зв'язку з тим, що остання вчинила дії, що хоча формально й містять ознаки злочину, але не заподіяли та не могли заподіяти істотної шкоди правоохоронюваним інтересам (за ч. 2 ст. 11) через малозначність (наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень підлітку, що зірвав на городі кілька суниць) (п. 10 ППВСУ "Про судову практику в справах про необхідну оборону" від 26 квітня 2002 р. № 1). Посягання мас бути наявне, тобто існувати в межах, які поширюються від безпосередньої загрози посягання та до моменту його переривання захистом або припиненням особою, що посягає. Суб'єктивне уявлення особи про початок або закінчення посягання має ґрунтуватися на фактичних обставинах конкретного випадку. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 з цього приводу дає таке роз'яснення (абз. 2 п. 2): "Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони впливає не лише в момент суспільно небезпечного посягання а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, що захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника не завжди свідчить про закінчення посягання". Посягання наявне й тоді, коли воно призупинено, та може відновитися в будь-який момент. Але дії особи, що захищається, які заподіяли шкоду тому, хто посягає, не можуть вважатися вчиненими в стані необхідної оборони, якщо шкода заподіяна після того, як посягання було попереджено чи припинено, і в застосуванні заходів захисту явно не було необхідності. Посягання має бути дійсним, тобто таким, що реально існує, а не в уяві особи, яка захищається. В останньому випадку питання про відповідальність за заподіяну шкоду вирішується за правилами про уявну оборону. Також існують умови правомірності необхідної оборони стосовно захисту: - визначене законодавцем коло інтересів, які можна захищати;  - заподіяння шкоди тільки особі, що посягає; - неперевищення меж необхідної оборони. Особа згідно з ч. 1 ст. 36 КК України, має право захищати свої правомірні інтереси, а також законні інтереси інших осіб, суспільства, держави. Завдання шкоди при необхідній обороні буде правомірним лише тоді, коли вона завдана тільки тій особі, що посягає.

Згідно з роз'ясненням ППВСУ № 1 від 26. квітня 2002 р. відповідальність за випадкове заподіяння шкоди не причетній до нападу особі настає, залежно від наслідків, у зв'язку із заподіянням шкоди через необережність (абз. 3 п. 3).  Захист повинен не перевищувати меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони згідно із законом (ч. 3 ст. 36 КК України) вважається заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, що явно не відповідає небезпечності посягання чи обставинам захисту. При цьому законодавець передбачив, що перевищення меж необхідної оборони може бути тільки умисною дією. У зв'язку з цим кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони можлива лише в двох випадках, передбачених нормами Особливої частини КК: умисне вбивство (ст. 118 КК України) й умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 124 КК України).  Якщо при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст. 124 КК України. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 р. (п. 9) роз'яснює, що питання про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок перевищення меж необхідної оборони, має вирішуватись у відповідності до цивільного законодавства. Зважаючи на конкретні обставини справи, ступінь винності того, хто обороняється, і того, хто нападав, суд може зменшити розмір майнового стягнення. Шкода заподіяна в стані необхідної оборони, без перевищення меж останньої, відшкодуванню не підлягає (ст. 1169 ЦК). Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди мають зважати не лише на відповідність чи невідповідність знарядь захисту та нападу, а й на характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце й час нападу, його раптовість, неготовність до відбиття нападу, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) й інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому ж воно полягає (п. 5 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 1). Частина 5 ст. 36 КК України визначає випадки, у яких перевищення меж необхідної оборони можливе, незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає. Це застосування зброї чи будь-яких засобів або предметів для захисту: від нападу озброєної особи; групи осіб; для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення. Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя та здоров'я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може виникати в особи, що захищається, через сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обставинам захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону (ч. 4 ст. 36 КК України).

Необхідна оборона неможлива проти правомірних дій (наприклад, проти дій працівників міліції чи інших працівників правоохоронних органів або проти того, хто сам діє в стані необхідної оборони).

Стан необхідної оборони не виникає при провокації необхідної оборони. Це дії вчинені особою для того, щоб викликати стосовно себе насильницькі дії іншої особи, що використовуються як привід для заподіяння шкоди. Таку шкоду намагаються виправдати посиланням на стан необхідної оборони. У такому разі особа, що заподіяла шкоду, несе відповідальність на загальних підставах. У своїх рішеннях колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала вчиненими у стані необхідної оборони такі дії: 1) завдання смертельної шкоди нападнику, озброєному саперною лопаткою; 2) спричинення легких тілесних ушкоджень особі, яка, використовуючи нікчемний привід, прийшла до квартири сусідів, порушила їх право на недоторканість житла та особи, вчинила сварку, розмахуючи ганчіркою; 3) завдання смертельної шкоди нападнику особою у стані сильного душевного хвилювання, коли вона не могла об'єктивно оцінювати реальність посягання й обґрунтовано вважала, що воно ще не завершено тощо. КК 1960 р. передбачав вчинення злочину при захисті від суспільно небезпечного  посягання, хоч і з перевищенням меж необхідної оборони, як обставину, що пом’якшує відповідальність при призначенні покарання (п.5 ч. 1 ст. 40 КК України). Ст. 66 чинного КК, в якій визначені обставини, які пом’якшують покарання при його призначенні, вчинення злочину при перевищенні меж необхідної оборони до таких обставин не віднесено, оскільки у цьому потреби немає: злочином перевищенням меж необхідної оборони закон про кримінальну відповідальність визнає лише вчинення у такому стані умисного вбивства чи умисного тяжкого тілесного ушкодження. Оскільки вчинення будь-яких інших суспільно небезпечних діянь при перевищенні меж необхідної оборони злочином не визнається, то і врахування зазначеної обставини при призначенні покарання об’єктивно неможливе.

Викладене дозволяє констатувати, що якихось обмежень права певних осіб на необхідну оборону КК не містить. Отже, право на необхідну оборону має будь-яка особа. Крім того, необхідна оборона – це не обов’язок людини, а її право.

Доброго дня!

Зауважу, що від 7 квітня 2017 року, на громадян Російської Федерації поширюється дія п. п. 2 п. 2 Порядку продовження терміну перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150.

п. п. 2 п. 2 Порядку, передбачає не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Отже, строк перебування громадянами Російської Федерації на території України становить 90 днів протягом 180 днів.

Щодо в’їзду на територію України на власному автомобілі зазначу, що в Україні дане питання регулюється Конвенцією про дорожній рух та Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1388 від 07.09.1998.

Згідно п. 50 Порядку, до поїздки за кордон допускаються транспортні засоби, на які видані реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) та номерні знаки, серіям яких присвоєні літери латинського алфавіту.

Відповідно до буквального змісту Глави III Частини 1 Конвенції, під час поїздки за кордон на автомобіль повинна бути вся необхідна реєстраційна документація, в яку входять: свідоцтво про реєстрацію; розпізнавальний знак автомобіля; посвідчення водія; страхування «Зелена карта»; документи для окремих випадків.

Від так, Порядок та Конвенція передбачає документи, які необхідно мати при перетині кордону. Однак, даний перелік не є вичерпний та передбачає надання додаткових документів.

Доброго дня! Не вважаю потрібним відповідати на таке питання.

Доброго дня!

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про відпустки» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр/paran214#n214) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Отже, виходячи зі змісту даної статті, особа, яка взяла під опіку дитину має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів.

Доброго дня!

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran175#n175) фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються ст. 13 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15/parao167#o167).

Отже, Ви можете зареєструвати дитину, яка досягла 14 років у своїй квартирі, не реєструючи у вказаній квартирі себе.

Оскільки у другій частині свого запитання Ви вказали, що дитині 13,5 років, то додатково зазначу, що відповідно до ч.3 ст.29 ЦКУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran175#n175) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Щодо наступного запитання, то комунальні послуги, які сплачуються з розрахунку на кожну особу є рівними як для дорослих, так і для дітей. Зменшення плати на комунальні послуги може відбуватись лише, якщо у Вас є право на якийсь із передбачених законом вид пільги.