Доброго дня! Строки позовної давності визначені ЦК України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 , статтями 257, 258.   Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);  2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.  У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;   3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);  4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);  5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);  6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);  7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу);  8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Таким чином, строк позовної давності у позовах про відшкодування моральної шкоди становить 3 роки. В той же час, зверніть увану на ст. 268 ЦКУ. Вона встановлю перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;  2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;  3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";  7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

Якщо позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди пов'язані з вищевизначеними позовними вимогами, на них також не будуть діяти строки позовної давності.

Доброго дня! Підняте Вами питання регулюється ст.10-1 ч.3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 "За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів." Тобто основна відпустка ділиться тільки на 2 частини. Якщо військовослужбовець має право на додаткову відпустку, - вона може бути надано в інший час, але не підлягає поділу.

Доброго дня! На даний час "Прописка за довірою" ще знаходиться на стані прожектів. Реально діють наступні правила: Згідно пункту 18 «Правил реєстрації місця проживання» для отримання прописки необхідно подати наступний пакет документів:

• заяву про реєстрацію місця проживання
• квитанцію про сплату адміністративного збору
• військовий квиток або приписне свідоцтво (для прописки військовозобов’язаних і призовників — громадян, які підлягають взяттю на військовий облік в РВК або перебувають на військовому обліку)
• заяву про зняття з реєстрації місця проживання (у разі здійснення прописки одночасно з випискою за попередньою адресою)
• документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне або тимчасове проживання іноземця в Україні; дозвіл на проживання, посвідчення біженця тощо)
• документи, що підтверджують право особи на проживання в квартирі, будинку. Таким підтвердженням можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі, якщо підтверджуючих документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька — за згодою усіх власників)     
• Тепер щодо штрафів: В Кодексі України про адміністративні право порушення https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 існує Стаття 197 "Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання", яка передбачає "Проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -  тягнуть за собою попередження.  Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, -  тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ - 17 грн.)

Доброго дня!

Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12) у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

Отож, враховуючи вищезазначені положення, слід зазначити, що законодавчо встановлено обов’язок продавця здійснювати доставку для задоволення вимог покупця лише великогабаритних товарів та товарів вагою понад 5 кг. У інших випадках вказане питання регулюється Вашою домовленістю з продавцем.

Доброго дня! Приватизовувати земельну ділянку можна в наступних випадках:

• земельна ділянка знаходиться в користуванні громадян
• на земельній ділянці розташований будинок, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку
• при реалізації права на безвідплатне отримання земельної ділянки в межах норм, встановлених ст.121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право безоплатно отримати земельну ділянку із земель державної / комунальної власності в наступних розмірах:

1. для ведення фермерського господарства - у розмірі земельної частки (паю), встановленої  для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території місцевої ради, де знаходиться це фермерське господарство.
2. для ведення особистого селянського господарства - до 2,0 га;
3. для ведення садівництва - до 0,12 га;
4. для будівництва і обслуговування житлового будинку, госп. будівель і споруд в селах - до 0,25 га, в селищах - до 0,15 га, в містах - до 0,10 га;
5. для індивідуального дачного будівництва - до 0,10 га;
6. для будівництва індивідуальних гаражів - до 0,01 га.

В межах вказаних норм можна отримати земельну ділянку один раз за кожним з видів цільового призначення. У тому випадку, якщо Ви вже скористалися правом безкоштовної приватизації, або земельна ділянка іншого цільового призначення - її необхідно викупляти. Рішення про приватизацію (викуп) орендованої Вами земельної ділянки може прийняти відповідна місцева рада, до якої Вам потрібно звернутися з відповідною заявою.

Доброго дня! У вказаній Вами ситуації ризикують особи, які таким чином "придбали житло", оскільки фактично будинок залишається у власності попереднього господаря, незважаючи на те, що той передав "покупцям" техпаспорт і домову книгу. Право власності покупець набуває тільки після нотаріального оформлення договору купівлі-продажу і його реєстрації в державному реєстрі.

Доброго дня! Відповідно п.281.1 Податкового кодексу України, від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 1 січня 2019 року звільнення від сплати податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм. А саме: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара. Якщо фізична особа, визначена у п. 281. 1 ст. 281 Кодексу, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання і загальна площа таких земельних ділянок перевищує граничні норми відведення, то така особа до 26 квітня поточного року подає письмову заяву у довільній формі та копію документів, що посвідчують право такої особи на пільгу, (паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Інваліда війни, (першої і другої групи)», посвідчення «Учасник війни», посвідчення «Члена сім’ї загиблого» тощо) до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання (зміну) земельних ділянок для застосування пільги. Пільга починає застосовуватись до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано заяву. Тобто якщо у встановлений термін така фізична особа не подала до контролюючого органу відповідну заяву, то у поточному році будуть оподатковуватись усі земельні ділянки, які є у власності, крім земельної ділянки, на яку подано заяву у попередніх роках. Якщо заява подана після 1 травня поточного року, то пільга починає застосовуватись до обраних земельних ділянок з наступного податкового (базового) періоду. Землевласники та землекористувачі до 1 липня поточного року отримають податкове повідомлення-рішення про суму нарахованого податку. Вказані суми необхідно сплатити впродовж 60 днів. Тобто, кінцевий термін сплати податку за 2019 рік землевласниками та землекористувачами – 29 серпня 2019 року.

Доброго дня! Крім витрат на нотаріальні послуги та на оцінку квартири, Ви ще зобов'язані сплатитим податки з доходу одержаного від продажу нерухомості. Фізичні особи резиденти України виплачують податок в розмірі 5% від суми продажу житлової нерухомості, якщо відчужена нерухомість була у власності строком до трьох років, або особа вчинила за звітний рік більше однієї угоди відчуження майна. За держреєстрацію договору відчуження майна передбачена сплата державного мита в розмірі 1% від суми угоди. До всього цього ще додається також військовий збір в розмірі 1,5% від суми, зазначеної в угоді.

Доброго дня!

Для громадян-резидентів, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, статтею 380 Митного кодексу України ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1249) встановлено окремий порядок тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування, а саме: громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов’язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один ТЗОК, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Таким чином, Кодексом чітко визначено такі умови:

• тимчасове ввезення ТЗОК у визначеній Кодексом кількості та за чітко визначеними кодами згідно з УКТЗЕД;

• право власності громадянина на такі ТЗОК та подання органу доходів і зборів відповідних документів. Тобто, вказана норма статті 380 Кодексу не може бути використана громадянином, який не є власником ТЗОК, а лише використовує його як вповноважена особа (на підставі доручення);

• реєстрація транспортних засобів на території відповідної країни та подання органу доходів і зборів відповідних документів;

• письмове декларування ТЗОК в порядку, передбаченому законодавством України для громадян;

• на визначений Кодексом строк (не більше 60 днів протягом одного календарного року – строк може бути як безперервним, так і з перервами).

Крім названих вище, обов’язковою умовою є також перебування громадянина-резидента на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном. Правила ведення консульського обліку затверджено наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2011 за № 1458/20196 (зі змінами).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І цих Правил консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України громадянина України, який постійно проживає або тимчасово перебуває за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, що ведеться в закордонних дипломатичних установах України за встановленою формою, проставленні в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу).

Таким чином, громадянин України, який не звернувся по питанню тимчасового обліку до відповідної дипломатичної установи, втрачає право скористатись безмитним ввезенням ТЗОК на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року, і до нього автоматично застосовуються норми щодо тимчасового ввезення ТЗОК на загальних підставах – на строк до одного року під письмове зобов’язання про зворотне вивезення ТЗОК за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (абзац перший частини третьої статті 380 Митного кодексу).

Отже, у разі якщо Ви перебуваєте на тимчасовому консульському обліку на території іншої країни Ви можете ввезти ТЗ на строк до 60 днів без сплати обов’язкових митних платежів, у разі ж не перебуванні на тимчасовому консульському обліку – строком на 1 рік у разі сплати передбачених законодавством митних платежів. Законодавством не встановлено можливість тільки першого власника перетинати кордон.

Доброго дня! Згідно ст. 201 КЗпПУкраїни, для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи. Закон України «Про професійний розвиток працівників», визначає, що "Професійне навчання — це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва."  Таким чином, професійне навчання працівників є обов’язком роботодавця.  Закон України «Про професійний розвиток працівників» визначає, що роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників, а також вказує на добровільне та обов’язкове навчання працівників (опосередковано).  Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів працівника або коштів інших фізичних чи юридичних осіб. Так, за Типовим договором про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою (затверджений постановою КМУ від 19.08.2015 № 634) визначено, що ВНЗ може надавати освітні послуги студенту (в нашому випадку працівнику) за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб (роботодавця). При цьому з 2017 року для студентів, які вчилися коштом роботодавця, скасовано обов’язок з відпрацювання у такого роботодавця протягом трьох років після закінчення навчального закладу.

Таким чином, підвищення кваліфікації шляхом зовнішнього навчання може здійснюватись як за рахунок роботодавця, так і за рахунок працівника. Однак, примус до укладення договору за яким працівник зобов'язаний відшкодувати вартість навчання є однозначно незаконним.